Багатьом рибалкам трофейна щука асоціюється з великими водоймами, як то озера, великі річки, водосховища, проте щуці достаньо будь-якої водойми, навіть невеликої річечки чи ставочка. Ця риба з легкістю адаптується до всіх умов. Щука є найбільш поширеним хижаком в наших водоймах, можливо, за виключенням окуня. Вона частенько потрапляє на снасті спінінгістів, як в якості основного улову так і в якості прилову (скажімо коли метою було спіймати окуня).

Полюючи на щуку, зараз я найчастіше вибираюсь на малі річки, що шириною не перевищують 15-20 метрів. Як правило, рибалки, що рибалять в таких водах це поплавочники. Тут рідко можна побачити спінінгістів, а дарма. Така риболовля дає багато позитивних емоцій та забезпечує можливість тісного контакту з дикою природою. Щоправда, щуки в таких водоймах найчастіше невеликі, і ловляться як правило без особливих проблем. Але, вже щоб  зловити щуку більшу, потрібно докласти неабияких зусиль, і це ціле мистецтво.

Свого часу я "перелопатив" безліч матеріалів з біології окуня - найбільш всюдисущого у нас хижака, у тому числі кандидатських дисертацій, які так і залишилися доступними лише вузькому колу вчених-іхтіологів. Рибалки ж, позбавлені наукової інформації, багато втрачають у змісті набуття майстерності, і особливо при ловлі спінінгом.

Якось на березі я розговорився з молодим спінінгістом. Виявилося, що ловлею окуня він займається п'ять років. Прекрасно екіпірований, користується досить значним набором сучасних приманок від фірмових блешень до пластикових рибок і воблерів, проте, мій співрозмовник, мав дуже туманне уявлення про ті нюанси та особливості поведінки окуня, без знання яких неможливо домогтися гарних результатів.