Захоплення мікроджигом, який поступово став для мене найулюбленішою риболовлею, почалося, можна сказати, випадково. В один з теплих осінніх днів я сидів на березі дніпровської заплави і ловив поплавковою вудкою різну дрібну рибу. Через деякий час досить близько до мене підійшов рибалка, який повільно пересувався уздовж берега і закидав приманку то до заростей водоростей, то до кущика, що стирчав з води, вельми вправно орудуючи елегантним і, як мені тоді здалося, дуже крихким вудилищем з напрочуд маленькою безінерційною котушкою . Що особливо мене здивувало, так це гра приманкою, яка була дуже активною: рибалка постійно посмикував кінчиком вудилища, при цьому періодично вибираючи слабину шнура котушкою, робив паузи ... і витягав з води окуня за окунем.
Іноді за черговим «смугастим», що "сів на гачок" до самого берега слідували декілька його побратимів, активно атакуючих стирчащий з пащі «щасливчика» хвіст приманки. Все це мене заінтригувало, і я, звичайно ж, звернувся до рибалки з питаннями щодо снасті і методу ловлі. Той виявився людиною дуже доброзичливою, і відповів на всі питання, показав снасті і приманки ... от після цієї розмови і почалося моє захоплення мікроджигом. Потім було кілька років проб і помилок, удач і повних «прольотів», але ніколи у мене вже навіть і думки не виникало розлучитися з цією захоплюючою ловлею.
