Ловля щуки

Правильно встановлена ​​і оснащена жерлиця дуже вловиста. Часто лише вона може принести рибалці здобич, оскільки нерідко трапляється так, що щука або окунь відвертаються від будь-якої штучної приманки.

Ніщо не заважає рибалці, виставивши жерлиці, займатися улюбленою спортивною ловлею. До того ж, не на всіх водоймах можлива ловля спінінгом. Буває, що в абсолютно зарослих озерах повно хижака, але просто ніде провести штучну приманку навіть і «незацепляйку». Але в прогалинах і віконцях серед рослинності цілком можливо поставити жерлицю.

Ловлячи на джиг після кожного порожнього клювання варто оглядати свою приманку, вона може багато розповісти. Самотні глибокі борозни на джиг-голівці - сліди судака, часта дрібна щітка - автограф окуня, ніби рубанком зрізані шматочки свинцю на чебурашці - атакувала щука. Маючи сліди на приманці, досвідчений спінінгіст може судити, звідки атакувала риба, якого вона була розміру і, нарешті, визначити вид риби. Ці відомості можуть значно покращити результати ловлі.

Найчастіше сліди хижака «читаються» на чебурашці. Але як зробити так, щоб ці самі сліди було краще видно, а то й взагалі - як уникнути порожнього клювання? 

Ранньою весною особливого достатку дрібної риби немає, так що вона не може бути основним кормовим об'єктом для хижака, тим не менш, в цей період щука однозначно краще реагує на приманки мінімального розміру. Минулого року всі щуки в цей період, за винятком однієї, були спіймані на «оберталки» - МЕРРS і саморобні, причому розміром за класифікацією МЕРРS від 0 до 2. А ще на вузькі і легкі "коливалки". Причому при не дуже активному клюванні розбудити апетит хижачки допомагали "оберталки" з пелюстками мінімального розміру і, що важливо, з одинарним гачком і насадженим на нього мікротвістером. Колір пелюстки - латунь і мідь. Мікротвістери ми використовували популярного забарвлення «машинне масло». Втім, такий однозначний вибір хижачкою маленьких за розміром приманок можна легко пояснити - в цей час щучі животи вщерть заповнені ікрою і молоками, і велика здобич може просто не поміститися в тісному череві.

Важливо відстежувати горизонт проводки блешні. Приманку обов'язково треба вести таким чином, щоб вона не зачіпала за донний "килим", затоплені пні та інші перешкоди. У цьому, до речі, полягає одна з головних складнощів ловлі в подібних місцях. З одного боку, приманка повинна пройти якомога ближче до можливих укриттів для щуки, з іншого - зачіп та подальші дії по звільненню приманки з «полону» насторожують потенційні трофеї.

В попередній публікації ми визначили місця де слід шукати щуку взимку, тепер поговоримо про приманки для її ловлі в цей період спінінгом. Підбір моделі воблера і відповідної анімації - завдання, щільно пов'язані одне з одним. Ніколи точно не знаєш, на який воблер і на поєднання з якою проводкою буде клювати в конкретний день. Доводилося ловити щук і на 12-сантиметрові «дерев'яшки», і на 4-сантиметрові окуневі моделі, тому за день ловлі прополоскати у воді кожен з воблерів, що знаходяться в коробці, - звичайна справа.

Здебільшого для зимової ловлі щуки спінінгом знадобляться порівняно глибоководні моделі з робочим горизонтом 1-1,5 м. Щука взимку стоїть виключно біля дна, тому і приманка повинна проходити в безпосередній близькості від нього. І тут головне не схибити.

Твістери частіше застосовуються для ловлі судака. Але на двохвості приманки можна ловити і чудових щук. Більшість рибалок для ловлі щуки використовують тільки одну м'яку пластикову приманку - великий віброхвіст типу Shad. Червоподібні твістери здаються їм занадто дрібними. Багато років і я теж так думав, але потім змінив свою думку. Якось раз на мілководній річці, що в основному населена щукою, сподіваючись зловити судака, я насадив простий твістер на джиг-голівку і обловив кілька цікавих місць. Але судак ніяк себе не проявляв. Я вже хотів запропонувати йому віброхвіст, як мені на очі попався двухвостий твістер. А чому б, власне, і ні? Я насадив цю пластикову приманку, зробив закид і незабаром виважував, як мені здавалося, першого судака. Але риба на березі виявилася пристойною щукою. З тих пір я зловив багато щук на двохвості твістери - але жодного судака.

Два хвости виляють один біля одного, нагадуючи жабу з м'якими лапками. Однохвостий твістер - всього лише рисочка в підводному ландшафті, двухвостий ж - справляє враження великої здобичі. Два хвоста роблять його об'ємним. У всякому разі, я спостерігав, як щуки з надзвичайною жадібністю хапали таку приманку. Я випробував твістери самих різних кольорів, але одна модель проявила себе особливо добре - з жовтим тілом і червоним подвійним хвостом. Мені здалося, що така комбінація фарб викликає справжній хапальний рефлекс у щук. Щука не буде робити довгих кидків, щоб схопити цю приманку, тому двухвостий твістер слід проводити, що називається, під самим носом у риби.