Нове обличчя живцевої снасті

 

Живцева снасть завжди вважалася статичною - рибалка, що ловвить плотву чи ляща, закидав іншу вудку на живця, так, про всяк випадок. Раз на дві години змінював живця, і кожні п'ять хвилин поглядав одним оком на поплавок. Якщо поплавка не було видно, слідувало різке підсікання і виважування засіченої аж за нутрощі щуки. Такий стеротип живцевої снасті став причиною багатьох суперечок між її прихильниками і опонентами. Багато говорилося про травмування риби, і захаращення та зміну видового складу водойми через випускання живців з невідомих джерел, та про цілий ряд інших проблем.

 

Минуло кілька років, і тепер ми є свідками зміни всієї філософії ловлі риби на живця. Перш за все, цей метод ловлі перестає бути статичним. Рибалки, озброєні лише однією вудкою, сумкою та ємністю з живцями, переходять з місця на місце, обловлюючи позицію не більше ніж 5-10 хвилин. Вони використовують більш тонкі снасті, комбінують з оснащенням. Це вже справжня рибалка, а не розрахунок на щасливий збіг обставин.

 

Ловля хижої риби на живця походить з наших традицій, і нам важко повірити до кінця, що на заході набагато більш популярним методом є ловля щуки на мертву рибку. Тим не менш, багато чого з методу ловлі на мертву рибку використовується в сучасній живцевій снасті яка може використовуватись в водоймах різного типу. Слід підкреслити, що живцева снасть дає можливість обловити більшу частину водойми, але з іншої сторони вона вимагає від щуки більшої витрати енергії. Щось за щось.

 

Для того щоб більш ефективно обловлювати водойму, рибалка змушений не лише часто переміщатись, але й модифікувати свою снасть. Ідея полягає в тому, щоб живець міг вільно переміщатись по якнайбільшій площі водойми. Цього можна досягнути лише шляхом збільшення повідця розташованого під тягарцем. Той факт, що ми використовуємо повідець стійкий до зубів щуки (вольфрам, кевлар, флюрокарбон) не означає, що ми не можемо поєднати його з повідком звичайним, і лише після цього через вертлюжок з основною жилкою на якій знаходиться поплавок. Звичайно, така модифікація живцевої снасті повинна відповідати параметрам водойми. Якщо дно дуже заросле і повне перешкод довгий повідець, швидше за все, буде не доречним - живець відразу зо щось запутається. Але коли дно чисте, його переваги очевидні.

 

Забезпечення більшої рухливості живцеві можливе також завдяки зменшенню поплавка. Потужні "бомби" відходять, і заміняються більш легкими, більш тонкими моделями. І неважливо, що поплавець іноді буде топитися живцем на короткий час. Справжнє клювання хижака все одно буде помітним. Дуже ефективним може бути поєднання живцевого оснащення з оснащенням типу патерностер. Це веде до того, жо живець спокійно плаває на бічному повідку (необхідна антизакручувальна трубка), а тягарець, навіть досить солідний, спокійно лежить на дні. Поплавці, при цьому повинні мати форму краплі, а їх вага повинна бути такою, щоб живець не тягнув їх весь час під воду, і в той же час, поплавець не повинен створювати сильного опору для хижака. Щоправда, щука не настільки пильна, як судак і рідко відпускає живця, але це не звільняє нас від уваги до деталей.

 

Також зміни торкнулися і методу кріплення живця. Деякі рибалки використовують не один, а два трійники - одним чіпляють живця за рот, а іншим нижче зябрової дуги. Але, при цьому вістря повинні заходити в тіло живця дуже делікатно, лише "під шкіру", щоб зайво не послаблювати живця і якнайдовше тримати його в хорошій формі. Я визнаю, що не є великим шанувальником такого підходу. Завжди переконую, що навіть один трійник це перебільшення, і цілком достатньо одинарного гачка. Я просто показую тенденцію зміни живцевої снасті серед західних рибалок експертів.

 

Незалежно від того, які і скількі гачків ми використаєм - завжди потрібно брати до уваги поведінку нашого живця у воді. Деякі види риб завжди йдуть на дно (піскарики) де будуть намагатись сховатися в якомусь кутку. Інші будуть рухатися в різних частинах товщі води, так ніби не можуть вирішити в якому напрямку втікати (плітка). Тому, якщо наживляємо піскарика, то краще таки, використати другий трійник під спинним плавцем або в його околицях.

 

Ще однією помітною тенденцією в сучасній живцевій снасті є розклад обвантаження як в класичній поплавковій вудці. Суть в тому, щоб, знову ж таки, збільшити делікатність і чутливість нашої снасті і забезпечити максимально природний рух живця. Але і тут, щось за щось. В сильно зарослих ділянках додаткові точки обвантаження можуть виявитися ловцями зачепів. Крім того, таке оснащення легше заплутується, а деякі риби (наприклад, червонопірка) є справжніми майстрами такої справи. Таким чином, Ви повинні врахувати всі плюси і мінуси. 

 

Ловля хижої риби на живця має багато спірних етичних питань. Я не збираюся ставати на якусь сторону. Ловля на живця в Україні дозволена і популярна, інше питання у відповідальності рибалок, що її застосовують. Варто нагадати про неприпустимість випускання живця в новій водоймі, про невикористання риби з видимими ураженнями чи слідами хвороб, а також про спортивний підхід до риболовлі (недопущення занадто глибокого заковтування живця хижаком). Нехай живцева снасть буде методом ловлі не тільки ефективним, але й красивим та елегантним!

 

Павел Оглецкі

---