Всюдисуща юшка

В основі назви «юшка», «уха»  лежить індоєвропейський древній корінь «юса», що означає «рідина», «відвар». З часом воно перетворилося на «юха» і нарешті в «юшку», «уху» . У давнину слово «уха» означало взагалі будь-яку юшку, навар.

Юшку любили і багаті, і бідні, її варять і біля річки на вогні, і у вишуканих кухнях найпрестижніших ресторанів. «Юшку» варили навіть зі слив. А в деяких місцях «юшкою», «юхою», «ухою» називають рідку частину борщу чи супу.

Юшка (уха) - одна з найулюбленіших страв. Наші пращури, якщо судити з кухарських книг і розповідей письменників, досить часто вживали юшку. Ще античні гурмани вважали юшку не тільки їжею богів, але і хворих, і стражденних.

Что за уха? Да как жирна!
Как будто янтарем подернулась она.
И. Крылов

Здавна на Русі жодне святковий бенкет не обходився без юшки стерляжої або щучої. Дійсно, це ароматне, ситне, смачне блюдо заслуговує всіх висловлених на його адресу хвалебних слів. Її варили і влітку, і взимку. У холодну пору року простий люд вживав для юшки сущик. Для сильних світу цього і в листопаді, і в лютому свіжу рибу доставляли за сотні, а іноді й тисячі кілометрів в особливих чанах, стінки яких вистилали очеретом та іншою водною рослинністю. Жива стерлядь і форель для царя і його наближених завозилися з Волги, Уралу, з Сибіру.

Для іменинника робили юшку з миня, до якої подавали шматки пирога з миненим молочком і печінкою. Потім випливала розварена стерлядь, каплуни з соусом з устриць, салат рибний. На закуску до горілки подавали оселедець з маслом і цибулею, балик, кільку з зеленою цибулькою і диким часником, паштет з щуки з каперсовим соусом, бутерброди з раковим і рибних маслом.

Для молодих на другий день готували стерляжу юшку з мадерою або червоний рибний суп. На тарілку викладали кулеб'яку з різним фаршем з вугрів, печінку з миня або пиріжки з рибою.

На похоронному столі були юшка і млинці з ікрою. Потім йшли: білуга розварна, риба з майонезом, карасі в соусі, смажений лящ.

Риба для юшки бралася не за якоїсь примхи, а в залежності від того, коли вона була найсмачніша. Кулінари добре знали, що миня найкраще вживати для юшки в січні, щуку - в лютому-квітні, лина - у травні-червні, форель - у травні-серпні, вугра - у червні-серпні, коропа - у вересні-квітні.

Найдивовижніше те, що колись слово «юшка» мало множину. У письмових пам'ятках 16-17 століть, зокрема, «Розписи царських страв», часто згадується вуха куряча, заяча, карасьова, мньова (з миня) і так далі. У романі Олексія Костянтиновича Толстого «Князь Срібний» при описі царського обіду є такі рядки: «Потім принесли різні юшки і трьох родів юшку: курячу білу, курячу чорну і курячу шафранну».

І тому через таке різноманіття в хід пішла множина - юшки, що дало привід деяким «знавцям» російської кухні дійти висновку, ніби назва «уха» походить від слова «вуха».

ЧЕРВОНА ЮШКА

У давнину готували юшки білі (з цибулею, перцем запашним), жовті (з шафраном) і чорні (з перцем, корицею і гвоздикою). В кінці XIX століття на Дону з'явилася юшка червона (з помідорами). За словами Володимира Олексійовича Солоухіна, без помідорів для донця юшка така ж нісенітниця, як вино без градусів. Ось як він описує її приготування: «Добре очищену рибу кладуть у казан (відро, каструлю) і починають варити. Коли вода закипить, опускають у неї велику кількість червоних нарізаних помідорів. Через деякий час помідори виймають, розминають в окремій посудині, відокремлюють шкірку і отриману червону гарячу рідину знову вливають в казан з юшкою. Таким чином, вся юшка виходить червоного кольору ».

Михайло Філонов

Жалюзи уже давно стали своего рода стандартом в интерьера офисов либо кухни, и даже в квартирах. И это не удивительно, они доказали свои преимущества и легко вписываются практически в любой дизайн. Купить вертикальные жалюзи Донецк, или другие модели по выгодной цене можна на сайте rks.dn.ua.