Безнасадочна (у нас частіше говорять «безмотильна» ) ловля на мормишку є одним з найбільш активних і цікавих видів зимової риболовлі (у цьому плані з нею може зрівнятися хіба що блешніння). Активний пошук риби тут є необхідною умовою успіху, а виготовлення нових форм блешень плюс підбір і вдосконалення гри відкривають широкий простір для творчості рибалки. Ледачим ця ловля навряд чи сподобається, зате любителі експериментувати швидше за все стануть її прихильниками.

Безнасадочна ловля - це вищий клас зимової ловлі на мормишку. Вона вимагає тонкої, бездоганної снасті, віртуозної гри, а також мислення і чималої інтуїції від рибалки, для того, щоб зрозуміти або відчути, де в даний момент риба і як її спровокувати на клювання. Крім того, безнасадочна мормишка орієнтована на ловлю саме великої риби. Найчастіше там, де на мотиля ловиться одна дрібнота, на «безмотилку» можна взяти «трофейні» екземпляри.

У кожного рибалки свої вимоги до снасті. Одні користуються повністю готовою, купленою в магазині; інші роблять все своїми руками. Деякі вносять доповнення і зміни в залежності від естетичних поглядів і практичних потреб. Там, де багато очерету і коряжника, довга жилка - обуза, і її потрібно мінімум, інакше кожне виважування трофея буде пов'язано зі свердлінням додаткових лунок в надії розплутати підводний клубок і дістатися до риби. Якщо дно чисте, то можна намотати і 15, і 20 м: чим далі щука піде, тим глибше заковтне гачок. А хтось відразу після покупки змінює гачки на більш надійні (гостріші, більші чи менші, що краще підходять за розміром до потенційного трофею, одинарні або подвійні, а може, і потрійні).

Моножилка. Дана властивість дуже корисна при ловлі на закоряженому дні, на каменях або на брівках з черепашником. Моножилка, за великим рахунком, цілком прийнятно переносить вплив і втрачає міцність не одномоментно, а поступово. З іншого боку, жилки, що використовуються в ультралайті, - тонкі, тому говорити про якусь нереальну механічну міцність на стирання не доводиться. Зручність у тому, що візуально можна легко відстежити момент, коли приманка вимагає перев'язки на нову ділянку жилки. Але, звичайно, панацеї від пошкоджень при ловлі на захаращених ділянках придумати поки що не вдалося, тільки якщо дуже довгий металевий повідець. Ну і куди з ним? Тим більше що він не сильно сприяє збільшенню клювань.

Моножилка. Не можна сказати, що моножилка вбирає воду як губка, але все ж цей момент є. І вода, безсумнівно, чинить негативний вплив на жилку. Багато рибалок спостерігали, що жилка, набухаючи, стає більш помітною у воді, є також дані, що нейлонова жилка при ловлі протягом п'яти годин втрачає близько 10 % від своєї первинної стійкості і до статичних, і до динамічних навантажень. А при ловлі в каламутній воді, багатій абразивними частинками, новий «монофіл» можна «вбити» мало не за рибалку.

Моножилка. Спочатку про коефіцієнт заломлення. Чим ближче цей параметр у матеріалу, зануреного у воду, до коефіцієнта заломлення світла у воді, тим краще. У моножилки він коливається від 1,55 до 1,65. А це означає, що вона у воді помітна. Навіть так звана безбарвна.

Найбільш поширена і затребувана монофільна жилка - звичайна прозора, яка не має ніякого відтінку. Вона малопомітна у воді, але також не видна і рибалці. Потім можна виділити жилки коричнюватих, зеленуватих і блакитних відтінків. У теорії, перші корисні при ловлі на темному дні, другі - у прибережній зоні, багатій водною рослинністю.