Повчальна історія про гумовий човен, воблер-убивцю та проведення хірургічних операцій на відкритому повітрі, і маленька порада по уникненню попадань в такі казуси.

Справа була на озері. Вирішили ми половити окуня з човна в очеретах. Я, на веслах, ривками прогрібаюсь крізь прибережний очерет, друг - сидить на носі і акі "орлине око" вишукує прогалини в цьому rамишиному морі.

Того вечора ми сиділи на пристані вчотирьох: я, мій друг Льоша, мій брат Сергій і його дружина Оксана. Три фірмових вудки сиротливо маячили над гладдю озера, в дзеркалі води відбивалися червоні фарби заходу, а настрій падав приблизно з такою ж швидкістю, як захоплюємий грузилом гачок. Вже сто раз було процитовано анекдот «тут риби немає, це каток рибалки хрінові», неодноразово змінена наживка (черв'як - тісто - тісто з анісом - черв'як, на який смачно поплювали), але карась продовжував знущатися, і плескався в метрі від поплавця, не бажаючи навіть пробувати наживку.

Ловля риби в лютому не проста, не дарма лютий вважається самим не вдалим місяцем для риболовлі. Зазвичай в цей період риба відмовляється від усіх пропонованих приманок, нажзивок, прикормок, ніяк не реагує навіть на саму вишукану і естравагантну гру, і все це не залежно від погоди, тиску і місяця. Однак це не привід відмовляти собі в задоволенні з'їздити з друзями в погожий зимовий день на лід, чи зі спінінгом до річки під час відлиги, як відомо шанси на кльов є завжди, і останнім часом, саме у найнесподіваніших умовах і трапляється хороша результативна рибалка. Це легко пояснюється великою запресованістю водойм, отож риба може себе відносно вільно почувати в умовах, коли людей поменше...