Стрічка RSS Ми в Твіттері Ми в Facebook Ми В контакті На рибалку в google+

Три спроби

Три спроби

Став лід і, за аналогією з минулим сезоном, вирішили ми починати з ловлі горбача. Сергій, який у минулому сезоні активність цього смого горбача передбачив ще восени, в цьому сезоні мовчить, як риба. І це злегка насторожувало. Але їдемо. Не рано, щоб уже з берега визначити, куди нам можна, а куди не потрібно. Вован з його 100 кілограмами дістав. Через нього вічні обмеження. У нього дві погані звички. Перша - це до Нового року тягати за собою мотузку. Друга - це всякий виїзд по першому льоду розповідати, хто, де і чому провалився. Коротше, постійно збиває з думки про риболовлю.
 
На березі машин багато, і це добре. З високого берега визначили межі і спустилися вниз. Лід - як дзеркало. Такого рівного льоду я вже давно не бачив. Пригадується дитинство, коли ми грали в хокей на річці, і шайба ковзала за горизонт. Пів гри йшло на догонялки за шайбою.
 
Йти не просто, треба ковзати, як на ковзанах. Забурились на вході. Лід сантиметрів 7-8, хороший лід. Але все одно йти намагаємося по ледь відчутній стежці, яку позначили ранні рибалки. На виході на простір сидить десяток рибалок і у деяких невеликі окунці.
 
За мисом колотий лід, йдемо обережно, хоча зрозуміло, що не один десяток рибалок вже перебралися тут в іншу бухту, куди треба і нам. Там коряжники, там горбачі і там наше рибацьке щастя.
 
Добралися: рибалки розкидані. Дивно, що в наших коряжниках нітрохи не густіше, ніж по всій акваторії. З коряжником знайомі вже рівно рік і тому вони вже «наші». Нас троє. Розходимося і починаємо пошук.
 
Акцент на балансири. У нас з Вованом з балансирами не дуже, а третій наш товариш якраз на них спеціалізується. Але пора міняти цю погану традицію. Я з такої нагоди взяв 5 наворочених балансирів, страшно подумати, з якими назвами.
 
Але тактику вирішив не змінювати. Знайду рибу «лошариком», а там вже почну балансувтаи. Не знайти риби з «лошариком» не можна: він у мене замінює будь-який ехолот.
 
Але ось тут починаються перші непонятки. Майже відразу попався один матросик, а потім надовго і незрозуміло снасть замовкла.
 
Але оглядаюся і навколо. В принципі, не ловить взагалі ніхто. Якісь скупчення рибалок, швидше за все, пов'язані не з рибою, а зі спільним виїздом.
 
Мої колеги теж обмежилися парою дрібних окунців. Один на балансир, другий на мормишку. Я в повному невіданні. Щоб «лошарик" не обловлював все інше? Так не буває.
 
Блукаю в пошуках риби, хоча вже через півгодини стає зрозуміло, що відкриття сезону не вдалося. Десяток рибалок облюбували вихід з невеликої бухти.
 
І ось тут чергова загадка. Один рибалка тягає окуня, упереміш дрібного і середнього. Десяток окунів грамів по 200-250 у нього в купці. І це вибивається з картини дня. Решта щільно спілкуються з ним і дружньо оббурюють, але картина та ж. Ловить він на балансир, і тому про майстерність думається в останню чергу. Але ж ловить! Я так близько буритися не вважаю можливим, а в сторонці не побачив жодної покльовки.
 
Побродили ще й зрештою я навіть добрався до балансира і пару десятків матросиків на нього зловив. Але в цілому все сумно, і якби не той рибалка з купкою риби, настрій був би прекрасним. Сум і настрій - категорії різні. Сумно тому, що риби не наловив, а радість - від того, що у всіх не клює.
 
Згадуємо, що найвеселіше клювання було у тих, хто сидить ближче всього до машин, і йдемо туди, хоча і додому теж вже можна.
 
Я так і думав. Замочимо зараз приманки, переконаємося в наявності матросиків і поїдемо додому. Але зовсім несподівано я раптом почав на «лошарік» тягати плотву, зовсім дрібну, і цей процес затримав нас майже на годину. Загалом, плотву ловити я люблю, але от мої попутники в тему не попили. Їдемо додому з думками, що ми не лохи, а винен у всьому сніг, який забув випасти на лід.
 
Через день ситуація з льодом мало змінилася і великого вибору у нас не було. Тепер уже вчотирьох їдемо ловити горбача.
 
Але в підсумку друга спроба вийшла не краще першої. Риба просто відмовлялася клювати, і було це повсюдно. Навіть матросики траплялися зрідка. Тільки Костя ні з того ні з сього витягнув пару залікових окунів, старший з яких потягнув грамів на 300.
 
І тут виручила спостережливість. Біля самого очерету три рибалки не викликали у нас інтересу. Але ось щось було розкидано навколо лунок, і ми запідозрили, що це риба.
 
Так і виявилося. З невеликою поправкою. Один ходив від лунки до лунки і ловив середніх окунців, а двоє сусідів ніяк не могли підібрати до риби ключі.
 
Я забурився недалеко від них і відразу витягнув на «лошарік» пару хороших пліток. Потім там же штук 5 окунів, і стало зрозуміло, що тут можна затриматися.
 
У підсумку, пробуривши кілька лунок біля самої межі, я наловив хорошої плітки і отримав задоволення. Вован теж підібрався впритул, плотва порадувала і його.
 
Але в цілому підсумки другого виїзду не тільки не порадували, але й посилили наш стан.
 
Невже горбача так і не буде? Просто окунь і плотва будуть всю зиму, і ловити їх можна регулярно, а справжній горбач ловиться по першому льоду. А снігу все так і немає. Лід все так же блищить.
 
Третій виїзд вийшов своєрідним. 10 осіб зібралися і вирішили позмагатися у ловлі риби. Снасть будь-яка, риба теж.
 
Я, як уже побував у тих місцях і знав розклад, вирішив, що поступлю нечесно, якщо візьму участь, і паралельно іншим заходився просто рибалити.
 
Поставив собі завдання: ловити тільки плотву. Зі старту всі розбрелися, а я сів в 100 метрах від машини. Все б добре, але навколо одні жерличники, і мої лунки опинилися серед прапорців. А першою клюнула 160-грамова плітка, слідом за нею друга, а потім пішли окунці, яких я відпускав.
 
У підсумку я знявся з лунок і пішов у бік, де з Вованом ловили плотву. Дивно, але пройшло всього два дні, а жодної плотви в тому місці я не виявив.
 
У колег що змагалися теж було не густо. Один зловив окуня на 400 грамів, а у решти було по парі матросиків.
 
І тут мені чомусь захотілося піти від всіх і сходити в таке місце, де ще ніколи не був. Йшов хвилин 40. 100 метрів від берега чоловік 10 на балансири зрідка тягають все тих же матросів. Пройшов. 50 метрів від берега ще одна група, у цих взагалі тиша.
 
Але я стільки пройшов, що не забуритися просто не міг. Пара лунок, і «лошарик» доповів, що глибина 3 метри. І тут же клювання. Обережно на тонкій жилці вивів окуня на 200 грамів. Всі вказані тут ваги точні, тому як рибу реально зважували.
 
За хвилину ще пара клювань і схожі з першим окуні вже на льоді. Ознакою успіху є те, що тут же поруч запрацювали бури. А у мене і в другій лунці хороші окуні.
 
Все б добре, але як по команді почався вітер. У мене легкий «лошарик», і працювати з ним на сильному вітрі не просто. Але риба клює, і нові лунки працюють не гірше початкових.
 
Картина вже звична, але все одно цікава. 10-15 чоловік оббурюють, але на балансири окунь не бере. Жодної рибини ні в кого не побачив. Таке вже було і в цьому сезоні.
 
Але все хороше колись закінчується. Цього разу зовсім несподівано.
 
У мене було 15 гідних окунів, коли поривом вітру понесло по льоду санки, ящики і навіть бури. А острівці снігу вмить піднялися і почалася якась моторошна хуртовина. Через 5 хвилин здуло всіх, добре хоч іти було якраз за вітром. Небувала картина. Жерлиці спрацювали абсолютно всі прапорці стирчали вгору. Подібна заметіль і скінчитися повинна була б швидко, але ні, вітер здував всіх з лунок й тягнув з льоду.
 
Я в 10:50 закінчив рибалку і пішов до машини. Тільки через 3 години зібралися всі. Переможець з вагою 1 кг 300 г отримав приз. Моя ж вага була 1 кг 980 г, при тому що з дистанції я зійшов на 3 години раніше, а ще кілограм дрібноти відпустив.
 
У підсумку зробив висновок, що іноді активний пошук риби з далекими переходами корисний і цим варто займатися. Ну, а підсумок наших спроб знайти гідних горбачів втішним назвати не можна. Сезон сильно відрізняється від попереднього і зовсім не в кращу сторону.
 
Павло Єлізаров
 
Думаєте куди поїхати відпочивати в час кризи? Запевняємо Вас, нічого краще від відпочинку в Карпатах Ви не знайдете. Тут і мальовнича природа, і привітні люди, і безліч розваг, і що не мало важливо, ціни на відпочинок в Карпатах антикризові і доступні кожному.