Рибальський інстинкт

Що таке рибалка? Це питання, напевно, свого часу ставив кожен. Я відповім по військовому просто: рибалка - це боротьба інтелекту з інстинктом. Причому мій рибальський інстинкт практично завжди перемагає відточений мільйонами років могутній і непереможний інтелект риби.

Інстинкт зазвичай закликає мене полювати на карася. Настільки ж хитрої і підступної риби, яким видається мені молодий карась, розміром трохи менше долоні, напевно, і не буває. Не вірте, якщо Вам хтось скаже про сплячого карася. Карась не дрімає! Він постійно голодний і тому жере. Він завжди готовий схопити з вашого гачка шматочок тіста, хлібної м'якушки або черв'яка, глибоко заковтнути і сидіти на дні з витріщеними очима, виглядаючи приманку.

Карасі зазвичай нападають зграєю. Найстаріший і найдосвідченіший карась довго придивляється до наживки, потім під водою пролунає свист, і десятки голодних губ тягнуться до приманки, рвуть її на частини. Нарешті, хтось з утвореного натовпу хапає її і тягне гачок і жилку з поплавком в сторону. Тут-то і лунає крик "Підсікай!" і я з усього розмаху смикаю вудку вгору і здобич, перелетівши через мене, опиняється на березі. Але іноді нерви не витримують дивитись на те як  страждає і метається в марній спробі сховатися поплавок, і порожній гачок на жилці летить до мене. За нервовості і напруженості такої битви риболовлю можна порівняти хіба що з геноцидом.

Але, я відволікся. Ну, його до ..., цей поплавок. У гумовому човні, причаленому на іншій стороні невеличкого озерця, в очеретах схоже щось починається. О, так того пацана, що піднімається на весь зріст, я, здається, знаю. Це Ільський, який славиться умінням попадати в різні неприємні ситуації. Ось він підвівся на повний зріст у розхитаному на вітрі гумовому човні. Гарний помах спінінга і - летить! Вудилище красивою дугою виблискує в променях сонця, а Ільський, широко змахуючи руками, летить у воду. Голова ховається під гладдю, а ноги в армійських берцах ще секунду залишаються лежати на краю човна. Потім ховаються і вони.

Вітер шелестить очеретом навколо мене, я закурюю. У цей час лиса голова Ільського показується над водою. Над озерною гладдю розноситься нездоровий басовитий сміх. Це ірже, сидячи на лавці, другий рибалка з човна - Матвій. З Ільським вони давні друзі. Я спостерігав обох щодня на звалищі, що недалеко від мого будинку, протягом п'ятнадцяти років.

Хе. Ільський, здається, починає сердитися. Його обличчя червоніє, вода закипає навколо шиї. Він двома могутніми кидками досягає борту човна і хапається за нього руками. Що це? Здається, він починає розгойдувати його. При цьому Матвій перестає іржати і щільно стискає обома руками трос вздовж бортів. Даремно. З гучним криком "Сцуко!" він летить у воду.

Човен перевертається. На хвилину голова Ільського зникає під водою. Спливає перше пластикове весло, потім голова Матвія, потім друге весло. Потім над водою з'являється рюкзак, руки Ільського. Потім спливає його голова. Здається, він незадоволений. Звичайно. У рюкзаку мокне його стільниковий телефон.

Матвій перевертає човен у транспортне положення, закидає весла і штовхає його до берега. Ільський винувато, тихо і крадькома пливе за ним. Близько берега вони, невиразно матюкаючись, і штовхаючи один одного, забираються всередину і рухаються по воді на мою сторону озера.

Я ставлю наживкою кукурудзу, її НЕ злопають. Іду збирати сухі гілки для вогнища.

Вечоріє. Сідає за ряд берізок на вершині зеленого пагорба яскраво малинова величезна куля сонця. З озера в спину дме холодний вітер.

- Гандон.
- Чмо.
- Педро.
- Вафельница.
- Флюктуашка.
- Хто? - Лунає за моєю спиною все ближче і ближче. Вже чути плескіт весел.

Двоє промоклих до нитки горе-рибалок вилазять з мокрого гумового човна. Вони вже майже пробачили один одного. Один - за те, що над ним іржали, коли він впав за борт. Інший - за те, що його скупали в одязі у воді мулистого озерця.

Обидва, роздягнувшись до трусів, сидять на соснових колодах, тримаючи перед собою на витягнутих руках ближче до вогню, мокрий одяг. По черзі поглядають один на одного через багаття, тиснуть комарів і сьорбають горілку з єдиної склянки, по черзі дістають солені огірки з пакета.

А завтра. Завтра вони знову помиряться, а, потім, знову будуть сваритися через дрібниці і беззлобно обзивати один одного, як роблять це вже близько двадцяти років. Друзі є друзі.

Іван Балалайкін

Приезжайте в нам в Киев организуем отменную рыбалку. И хотя места в доме у меня не много, всегда можно воспользоватся сервисом bazakvartir.kiev.ua и снять квартиру в киеве без посредников долгосрочно или на сутки. К стати здесь же есть возможность найти недвижимость и в области.