Ароматизатори

В продовження публікацій про прикормку і її додаткові елементи слід поговорити і про ароматизатори. В минулій публікації ми розглядали атрактанти, так от, ароматизатори в схожі до атрактантів, але їх застосування розраховане на вплив не на нюх риби, а на її смакові пристрасті.

Ароматизатори, як приправи для людини, роблять смак підгодовування і наживки більш привабливим для риби. В якості ароматизаторів найчастіше використовуються амінокислоти рослинного походження. У тому випадку, якщо в підгодовування додають часник, макуху, ягоди, м'яту, чебрець або кріп, останні виступають в ролі не тільки ароматизаторів, але і в якості атрактантів і навіть кормових частинок. Використовувати хімічно чисті конкретні речовини в якості ароматизаторів немає ніякого сенсу. По-перше, це дуже дорого. По-друге, виникають великі труднощі в дозуванні. По-третє, важко передбачити, яка саме речовина сьогодні і тут рибі за смаком. Тому виробники роблять уже розбавлені суміші ароматизаторів з тим чи іншим основним компонентом (ваніль, кориця, аніс та інші).

Тверді ароматизатори додають у сухе підгодовування, а рідкі додають у ту воду, якою підгодовування буде розчинятися до потрібної консистенції. Дуже зручні ароматизатори в аерозольній упаковці, оскільки тоді ароматизатором легко сприснути чергову порцію підгодовування перед відправкою у воду. Також буває не зайвим сприснути ароматизатором і саму приманку. Тільки потрібно пам'ятати, що більшість ароматизаторів у концентрованому вигляді моментально вбивають мотиля. Тому для ароматизації мотиля і хробака (опариша вбити ароматизатором навряд чи вдасться) краще капнути ароматизатор на палець руки і розмазати по дні і стінках тієї тари, в якій приманка зберігається. Крім перерахованих компонентів в підгодовування іноді додають і такі компоненти, які можна зарахувати до спеціальних, тобто такї, які додавати не обов'язково. Проте в деяких випадках їх додавання може бути досить ефективним. До спеціальних компонентів, насамперед, можна зарахувати буфери. В якості таких найбільш часто використовується земля, пісок, торф і глина.

Рибальська практика говорить про те, що при ловлі на деяких водоймах буфери доводиться додавати практично в обов'язковому порядку. Пояснюється це тим, що рибалки використовують підгодовування, які містять надмірну кількість кормових компонентів, атрактантів та ароматизаторів. Буфер сприяє зниженню їх концентрації в придбаній підгодівлі.

Напевно, кожен рибалка потрапляв у таку ситуацію, коли риба підходить до добротно закормленного місця, активно поїдає підгодовування, але клює дуже обережно. Дістаєш з води густеру, плотву або карася, а з риби буквально вивалюються грудки прикормки. Це трапляється у випадках коли рибалка немає часу чекати поки риба насититься підгодовуванням і почне брати насадку або наживку. І для того щоб підтримати апетит у риби, в підгодовування додають мелене і підсмажене насіння льону, коноплі або макуху першої вичавки, які мають виражену послаблюючу дію. Іноді доводиться вдаватися і до більш сильних проносних. Наприклад, додавати в підгодовування приблизно одну столову ложку касторової олії на п'ять-шість кілограмів прикормки.

Дозволю собі на закінчення висловити свою думку про те, що тільки прикормки, створені спортсменами, заслуговують уваги. Ніякі рекомендації фахівців-іхтіологів та рибоводів не йдуть ні в яке порівняння з емпіричним досвідом спортсменів. Саме спортсмени своїми постійними дослідженнями, методом проб і помилок в самих різних умовах ловлі, часом дуже складних (гроза, сильний мороз, каламутна вола, різка зміна рівня води і т.д.), знаходять склади підгодовувань, які найбільш наближені до оптимальних в тих чи інших випадках. Однак слід розуміти, що склад, кількість і консистенцію прикормки, а також темп пригодовування, доводиться щоразу коригувати залежно від передбачуваної активності і концентрації риби. Що, у свою чергу, багато в чому залежить від пори року (температура води) і погоди.