Ловля окремих видів риби

Багатьом рибалкам трофейна щука асоціюється з великими водоймами, як то озера, великі річки, водосховища, проте щуці достаньо будь-якої водойми, навіть невеликої річечки чи ставочка. Ця риба з легкістю адаптується до всіх умов. Щука є найбільш поширеним хижаком в наших водоймах, можливо, за виключенням окуня. Вона частенько потрапляє на снасті спінінгістів, як в якості основного улову так і в якості прилову (скажімо коли метою було спіймати окуня).

Полюючи на щуку, зараз я найчастіше вибираюсь на малі річки, що шириною не перевищують 15-20 метрів. Як правило, рибалки, що рибалять в таких водах це поплавочники. Тут рідко можна побачити спінінгістів, а дарма. Така риболовля дає багато позитивних емоцій та забезпечує можливість тісного контакту з дикою природою. Щоправда, щуки в таких водоймах найчастіше невеликі, і ловляться як правило без особливих проблем. Але, вже щоб  зловити щуку більшу, потрібно докласти неабияких зусиль, і це ціле мистецтво.

Коли риба знаходяться на великій відстані від берега, спробуйте подати їй в спеціальній годівниці кілька ласих шматків наживки, відправивши її точно в ціль. В цій статті Чемпіон світу Алан Скоттхорн пояснює, як він «вмовляє» рибу за допомогою годівниці "метод" (method-feeder) спокуситися на наживку.

Як правило ловля з годівницею "метод" (method-feeder) практикується на водоймах, в яких можна розраховувати на впіймання коропів і лящів з дальньої дистанції.

Unio pictorum (в народі ракушка, або "перловица" по російськи) - в наших широтах найпоширеніший прісноводний молюск. Являє собою овальну черепашку, розміром 5-10 сантиметрів. Виявити її нескладно по доріжках, які вона залишає, пересуваючись по дну. Наприкінці такої доріжки зазвичай горбок, - там і знаходиться зарившийся в грунт молюск.

Назбирати їх не складає особливих труднощів, досить просто промацати босою ногою дно, дотримуючи при цьому обережність - стулки черепашок дуже гострі і легко можуть поранити.

Зазвичай до кінця літа багато водойм сильно заростають травою. І чи то маленьке озерце глибиною в метр-півтора чи величезне водосховище, в будь-якому випадку можна знайти ділянки, де, як здається, цієї самої трави більше, ніж води. У таких заростях знаходить їжу та укриття мальок, саме сюди постійно навідується окунь, щоб поповнити свій раціон. І щука полюбляє ховатися в цих місцях, раптово атакуючи необачну рибку. Часто бувають випадки, коли головне, щоб ваша приманка не зацеплялась за траву, а всі інші параметри вже не мають особливого значення. Але найчастіше навіть у таких "важких" для хижака умовах, я стикався з вибірковими перевагами у риби. Начебто все нормально, і трава не висне на гачку, і проводка виходить непогана, але хижак не вирішує атакувати. Але як тільки в роботу вступають мікроджигові приманки - все як у казковому сні, і клювання з'являються, і хижак починає ловитися ...

Ще до початку нересту зграї карасів розбиваються на групи. Одні з них переміщаються по водоймі в пошуках корму, підбираючи з поверхні дрібних комах, які впали у воду. Можна сказати, здобич по роті. Клювання цих карасів на звичайні карасині наживки, як правило, погане. Інші зграї карасів не проти покуштувати мотилем, опаришем, хробаком, хлібом та іншими наживками, що їм пропонують рибалки.