Ловля риби

В попередній публікації, ми розглянули деякі теоретичні основи матчевої ловлі. Тепер можна перейти безпосередньо до конструювання оснащень для матчевої ловлі риби з ковзаючими поплавками.

У переважній більшості випадків має сенс використовувати поплавці з однією точкою кріплення на жилці. Практика показує, що друга точка кріплення не дає ніяких переваг, а от захлестування і заплутування оснащення відбувається постійно, що дратує, а рибалку початківця відштовхує від освоєння цього цікавого виду ловлі риби.

Поплавці краще вибирати такі, у яких частина обвантаження вмонтована в нижню частину тіла поплавця. Дуже добре, якщо ця частина виконана у вигляді набірних шайб, які можна додавати або знімати. Чим більша частина обвантаження зосереджена в тілі поплавка, тим далі і, головне, точніше полетить оснащення, але тим повільніше приманка буде досягати дна. Оскільки самими універсальними поплавками на сьогодні є ковзні поплавці загальною вантажопідйомністю 12-18 г, то маса внутрішнього обвантаження звичайно варіюється в межах від 2 до 10 г, а значить, на обвантаження близько гачка залишається від 2 до 16 г.

Ловлячи на джиг після кожного порожнього клювання варто оглядати свою приманку, вона може багато розповісти. Самотні глибокі борозни на джиг-голівці - сліди судака, часта дрібна щітка - автограф окуня, ніби рубанком зрізані шматочки свинцю на чебурашці - атакувала щука. Маючи сліди на приманці, досвідчений спінінгіст може судити, звідки атакувала риба, якого вона була розміру і, нарешті, визначити вид риби. Ці відомості можуть значно покращити результати ловлі.

Найчастіше сліди хижака «читаються» на чебурашці. Але як зробити так, щоб ці самі сліди було краще видно, а то й взагалі - як уникнути порожнього клювання? 

Жилка є найважливішим елементом будь-якої рибальської снасті. Без неї немає фізичного зв'язку між рибалкою і рибою. Жилка, як відомо, підрозділяється на два великі класи - монофільна і плетений шнур (надалі просто жилка і шнур). 

При виборі жилки найнадійніше поступати за такою схемою: зверніть увагу на зовнішній вигляд жилки, свіжа жилка має блискучу поверхню. Якщо поверхня матова, то це означає, що жилка "постаріла", тобто на її поверхні під дією тепла, ультрафіолету утворилися мікротріщини. Старіння жилки відбувається і тому, що з неї з часом вивітрються стабілізатори і пластифікатори. Змотавши близько метра жилки, візуально, або за допомогою мікрометра, переконаєтеся в рівномірності калібрування жилки по довжині. Це легко зробити, якщо жилка не найтонша, тобто її діаметр 0,1-0,12 мм і товще. Якщо жилка тонша, то мікрометр не допоможе.

Нічого нового в цьому способі ловлі риби немає, все старе, як світ, але даний вид снасті показав свої переваги, і  от уже років 5-6 рибалю саме з таким оснащенням. Справа в тому, що замість мормишок, кіз, чортиків і іншого я використовую гачок з цівкою середньої довжини, а так як ловлю на мотиля, гачок повинен бути чорного або ж червоного кольору, імпортного виробництва, № 17. Насадкою може служити не тільки мотиль, але і опариш або їх поєднання, личинка реп'яхової молі, тісто або ж манна бовтанка, в залежності від клювання. Грузилом служить розщеплена дробинка, яку закріплюю на відстані 3-5 см вище гачка. Перед тим як прив'язати гачок на жилку, вдягаю пару намистин чорного і білого або ж чорного і жовтого кольорів. Таким чином виходить, що намистинки при грі насадкою провокують рибу на клювання, ворушачись на жилці. Але ось замість поплавця, хлистик оснащую кивком, або, як ще кажуть, сторожком, який підбираю під грузило.