Ловля щуки з льоду на зимові жерлиці

Ловля щуки взимку на жерлицю дуже захоплююча і може бути досить здобутливою, за умови, якщо добре знати її місця проживання, звички та тонкощі такої риболовлі. Велика кількість ріноманітних конструкцій жерлиць дозволяє полювати за цією хижачкою, використовуючи різні тактики ловлі.

Щука - дуже привабливий трофей практично для всіх рибалок, не стільки тому, що вона може досягати великих розмірів і важити до 15 і більше кг, а більше тому що її хижацькі інстинкти часом задають чимало головоломок рибалці, навіть якщо він використовує такі прості снасті, як жерлиці.

Для того щоб успішно ловити щуку на жерлиці необхідно мати наступні речі та снасті:

- зручний рибальський ящик;
- невеликий рюкзак, в якому зберігають снасті й рибальські приналежності;
- льодобур з добре відточеними ножами; для ловлі по першому льоді обов'язково має бути пешня, якою промацують тонкий лід;
- якщо місце ловлі досить віддалене від берега то корисними будуть санки, на яких легко переміщати велику поклажу;
- черпак для вичерпування з лунки снігу та льоду, а також для нагрібання гірок снігу над лунками;
- багорик необхідний, коли попадаються великі щуки;
- глибиномір або ехолот для визначення глибини та рельєфу дна;
- відцеп, щоб відчепити трійник в разі його зачеплення;
- посудину для живця;
- рушник, який поміщають за халявою високого взуття;
- наколінник зі шматка м'якої гуми, прошитий кріпильними лямками-гумками;
- зевник і екстрактор.

Якщо Ви ще немаєте всього необхідного, і хочете трішки заощадити, адже список доволі великий, то можете спробувати пошукати необхідні речі по оголошеннях, наприклад тут - объявления. Крім того шукаючт товар по оголошеннях часто можна купити те що в магазинах чи на ринку не знайдеш.

Максимально активною щука буває в період першого льоду. В цей час рекомендуюю шукати її в затоках невеликих водосховищ, озер чи ставків. Тут раніше, ніж на великих водоймах, стає лід і можна випробувати перші радощі зимової риболовлі. 

На водосховищах і озерах щука нерідко облюбовує місця для своїх полювань в рано замерзаючих протоках, біля усть приток, а також поблизу коряжників і на ділянках, густо зарослих водною рослинністю. Коли крига ще не товста, щука нерідко виходить на глибини від 1 до 3 м і часто тримається біля самого берега. Помічено, що пік клювання на водосховищах припадає на той час, коли лід досягне товщини 8-12 см.

На ставках хижачка частіше, ніж де-небудь, вибирає місце для засідки в острівцях водоростей, затопленому чагарнику і коряжнику. В коряжнику невеликих замкнутих водойм щука клює недовго, часто буває так, що через тиждень рибалку вже можна закінчувати.

При встановленні жерлиць на ставках, в першу чергу необхідно звернути увагу на той коряжник, який розташований у районі підводного русла, на ділянках, максимально вільних від водоростей. 

Хороші місця на малих водоймах можна знайти поблизу очерету, зазвичай на руслі впадаючого струмка або річки або поблизу активних джерел. Тут, як правило, скупчується багато дрібних окунців і плотвичок. Однак і тут важлива наявність коряжника - він служить для хижачки укриттям. Нерідко глибини в місці установки жерлиць бувають 1-1,5 м. 

Зазвичай, жерлиці розставляють на день або на ніч на відстані 10-15 м одна від одної . На малій глибині переважно клює щука до 1,5 кг, а на глибинах від 2,5 м поблизу берега, трапляються й солідні екземпляри. Визначити розмір щуки можна по характеру клювання. Велика бере живця поперек, потім зупиняється і перехоплює здобич, направляючи її головою в глотку. У цей час жилка з котушки не змотується. Зачекавши до моменту, коли жилка почне розмотуватися, потрібно підсікти. Дрібніші щуки беруть живця жадібно і відразу ж намагаються піти з ним в затишне місце, тому після клювання жилка починає сходити швидко, і треба не пропустити момент підсічки.

Поки лід тонкий, щука дуже полохлива. Присутність великої кількості рибалок її насторожує і вона може стояти на місці, уникаючи свого звичного мисливського маршруту. Сполохавшись ударів пешні чи тупоту ніг, вона миттєво йде в інше укриття, але зазвичай недалеко. Нерідко трапляється, що щука натикається на живця й інстинктивно його хапає.

При прозорому льодовому покритті жерлиці краще встановлювати на ділянках наносів снігу, навіть якщо ці плями занадто малі. Пов'язано це з тим, що щука любить триматися в тіні. Якщо лід прозорий, рибалка повинен переміститись подалі від жерлиць. Жерлиці в такому випадку встановлюють на відстані не менше 15-20 м одна від одної, а підходити до спрацювавшої жерлиці потрібно дуже обережно, щоб не сполохати щуку, в тому числі і на сусідніх ділянках.

У період жору на водосховищах і озерах щуку ловлять на великого живця - йоржа, піскаря, окуня і плотву. Відповідно і особини будуть потраплятись більшими. Але ставкова щука більш вибаглива і вона зазвичай дуже великого живця не любить. Плотвичка або окуня бажано брати розміром не більше 10 см. Живець повинен бути активним, тому його необхідно частіше міняти, до млявої чи заснувшої рибки щука інтересу не проявляє, тому важливо знати і вміти поводитись з живцями, щоб вони не втратили своєї привабливості.

Пізніше, з настанням стійких морозів і становленням надійного льоду, можна вирушати за щукою на річки. Тут також дуже пильну увагу потрібно приділяти тиховодним ділянкам, розташованим на кордоні чистої води і водоростей. Добре, коли в таких зонах розташовані неглибокі ямки або є інший незвичайний рельєф дна, б'ють джерела або впадають дрібні притоки. На річках перспективно ставити жерлиці біля природнього берегового укриття - коренів повалених дерев, і т.п., які часто перебувають під обривистими берегами, де відчутний перепад глибин, а також у районі швидкої течії, вибираючи п'ятачки водоростей, що ростуть на прибережному тіховодді, особливо якщо вище за течією є відкриті ділянки бистрин. Для встановлення жерлиць підходять також ділянки вирів.

Більшість рибалок воліють ловити щуку активно і для цього використовують жерлиці, оснащені прапорцями, які сигналізують про клювання. Активна ловля вимагає регулярної перевірки навіть не спрацювавших жерлиць, для того щоб поміняти малька на більш живого, подивитися, щоб жилка не вмерзла в лід, або переставити снасть на іншу ділянку.

Але є й такі, що воліють ловити щуку пасивно. Для цього вони встановлюють жерлиці повністю під льодом, що захищає жилку від вмерзання і не вимагає регулярної перевірки снасті.

Звичайна універсальна жерлиця для ловлі щуки, яку можна встановлювати як на чистих ділянках води, так і в місцях, багатих корчами, має 12-15 м жилки діаметром 0,4-0,5 мм і повідець з трійним гачком (№ 7-12). Найбільш важливою частиною такої снасті є котушка. Вона повинна вільно обертатися на осі і не мати люфтів. Неприпустимо, щоб жилка довільно зіскакувала з котушки. Добре, коли котушка має деякий гальмуючий момент, інакше за інерцією з неї може зійти занадто багато жилки, яка заплутається або зачепиться за лід.

При правильній установці жерлиці жилка повинна опускатися в лунку строго вертикально. Щоб уникнути її залипання, або приморожування, лунку присипають снігом, але так, щоб сніг не контактував з котушкою.

Поблизу повідця на жилці фіксується дробинка, що служить стопором, вище якого ковзає свинцева «оливка» вагою від 15 до 20 г. Іноді на ділянках, вільних від водоростей і корчів, ставлять меншу огрузку, або й взагалі не огружають снасть. Це дозволяє живцеві широко переміщатися при наближенні щуки, яка швидко його помічає. В принципі, щоб у живця були обмежені можливості маневру і разом з тим можливості привабливо плавати, завжди потрібно підбирати огрузку за його розмірами. Для цього рибалки використовують знімні грузила, які кріпляться до жилки через петлю і карабін.  Взагалі вибір виду грузила і його ваги для самоловних снастей типу жерлиці - то ціла окрема тема яка має багато своїх нюансів на які мало хто звертає увагу а дарма.

Повідець можна не використовувати, якщо хочете добавити гостроти рибалці, а щоб жилка не потрапила на гострі щучі зуби, потрібно після підсічки дати їй можливість розвернутися в протилежний від рибалки бік. Це дозволить завести їй жилку в кут пащі, за так званий вус, де вона і залишається до кінця виважування.

Якщо ж є шанс виловити видатну трофейну щуку, потрібно застосовувати вольфрамовий або сталевий повідець. Трійники підбирають також відповідно до розмірів живця і передбачуваної пащі. Немає потреби ставити занадто великі трійники, якщо у водоймі водиться дрібна щучка. Деякі рибалки в оснащеннях різних жерлиць використовують різні комбінації, наприклад, послідовно прив'язують два гачки і більше, застосовують окремі повідці, поєднують подвійні або потрійні і одинарні гачки.

Коли щука малоактивна, краще використовувати багато жерлиць, розташовуючи їх по можливості по всій акваторії водойми. У разі клювань їх треба перемістити в уловисті місця, використовуючи при цьому порівняно дрібного (4-5 см) живця.

Ловля взимку поблизу водної рослинності і в коряжнику має свої особливості. На ставках по першому льоді потрібно звернути увагу на місця поруч з водоростями біля виходу підводних ключів. Тут жерлиці розставляють досить щільно, з проміжками в 5-7 м, вибираючи глибини не більше 3 м. Як грузила, бажано використовувати одну або дві невеликі «оливки», що дають вільний хід жилці навіть у разі її зачепу за водорості.

При ловлі всередині щільного коряжника застосовують жерлиці з мінімальною кількістю жилки і важким грузилом, яке не дає живцеві маневрувати. У цьому випадку вільний хід жилки не повинен перевищувати 40-60 см. Жилку краще взяти діаметром 0,5 мм, з двома потрійними гачками. Один гачок чіпляють за основу спинного плавника живця, а інший - за ньобо. Підсікання в цьому випадку повинно бути різким, а виважування - швидким, щоб звести до мінімуму будь-які маневри хижака. При можливості, жерлиці ставлять на відстані 5-7 м від коряжника, щоб уникнути зайвих ускладнень при виважуванні. Запас жилки на котушці не повинен бути більшим 5-6 м, щоб після клювання щука не встигла затягти снасть в укриття. Відповідно до цього підвищуються вимоги і до рибалки: важливо уважно стежити за жерлицями і оперативно реагувати на сигнал про клювання.

Нерідко для ловлі в коряжнику жерлицю обладнують спеціальним гумовим амортизатором, який сприяє самозасіканню щуки. Наживка повинна знаходитися на відстані 30-40 см від дна.

При сильному морозі лунка швидко покривається льодом,в такому випадку жерлиці роблять із сталевого або мідного дроту діаметром 2,5-3 мм. Для них роблять спеціальний гачок з мідного дроту діаметром 0,5 мм. Жилку намотують на рамку, а потім пропускають через гачок. Використання подібної жерлиці дозволяє вільно опустити жилку з наживкою в лунку і не піклуватися про намерзання льоду над нею. Тільки при перевірці жерлиці потрібно акуратно розкрити поверхню лунки пешньою, стежачи за тим, щоб не пошкодилася снасть.

Слід також сказати, що промисловість та наші народні умільці, рибалки-любителі придумали багато різноманітних видів зимових жерлиць які підходять до тих чи інших умов ловлі.

Очевидно, що чим більше жерлиць використовується, тим більша ймовірність піймання риби. 

Якщо водоймище вам невідоме, для виявлення щучих стежок, можливо, буде потрібно частіше переставляти жерлиці. 

При повній відсутності клювання часом застосовують тактику поєднання швидкого блешніння і ловлі на жерлиці. Для цього спочатку грають в лунці блешнею, а потім опускають в неї жерличну оснастку, що іноді приносить певні результати.