Стрічка RSS Ми в Твіттері Ми в Facebook Ми В контакті На рибалку в google+

Особливості осінньої ловлі щуки

Щука

Серед рибалок існує думка, що з похолоданням води мальок йде на глибину, а за ним - і щука. А раз так, то в жовтні щуку треба шукати обов'язково в ямах. Ті, хто безумовно дотримуються цієї точки зору, забувають, що відхід риби від берега, відбувається не зразу, не протягом одного дня, а займає досить тривалий період часу. Кінець жовтня для лову щуки час дуже цікавий. Її можна зустріти в річці майже в будь-якій точці: і біля заростей відмираючої трави, і на брівках, і вже в ямах. Причому, складається враження, що щуки починають іти в глибину як би по ранжиру: першими найбільші, а потім все більш і більш дрібні.

Поки нічні заморозки не переросли в морози, дуже вдало можна ловити щуку вздовж трави що залишилася, там де вона опустилася на дно, і над нею.

Коли дивишся на траву, що залишилася з літа , створюється враження повної безжиттєвості. Не плаває мальок, не видно жодного сплеску, а раз так, то думаєш, й робити тут нема чого - вся риба на глибині. Але це не так. Мені здається, щуки залишають зарослі місця останніми, і дуже схоже, що так воно і є.

Пам'ятаю, років зо два тому, я вирішив перевірити це і захопив на риболовлю крім звичного спінінга поплавкову вудочку і трохи черв'яків. Все відбувалося на одній з річок, що впадають в Оку. Вибравши ділянку з пожовклим очеретом, я взяв вудку і спробував зловити на хробака хоч кого-небудь. Пройшовши метрів п'ятсот по березі, я витратив на це заняття близько години - все безрезультатно. Я закидав хробака впритул до очеретів, у вікна між водоростями, намагався ловити над ними, міняв глибину - жодної покльовки. Схоже було, що все-таки дрібнота повністю покинула свої літні стоянки. Але коли я, щоб зігрітися, взяв у руки спінінг, на цій же ділянці у мене відбулися три щучі покльовки...

Чому щуки залишалися на старих літніх місцях, в той час, коли мальок уже відійшов від берега? До кінця я цього так і не зрозумів, але, можливо, вони чекали, коли мальок повернеться. Адже крім, скажімо, сезонних міграцій, існують ще й добові. Я намагався зловити малька вранці, коли було ще дуже холодно. Вдень, коли вода трохи прогрівається на мілководдях, мабуть мальок повертається. Його-то, очевидно, і чекали щуки, які не бажають ганятися за ним по всій річці.

Ловля в таких місцях досить складна в технічному відношенні. Глибина тут зазвичай не більше метра, плюс на дні лежать водорості, так що для проводки залишається всього не більше півметра. Та й з води подекуди стирчать залишки рослин. Але коли вдається провести блешню без зачепа через коридор чистої води, дуже часто появляються покльовки. Правда, на великий екземпляр тут розраховувати не варто - максимум кілограм, та й то рідко, а так - 500-600 грамів.

Блешня "Атом"Для лову в таких умовах найбільше підходить "радянська класика" - "Атом" і "Шторлінг", бажано ті, старі, які випускав ще за радянських часів завод "Сатурн". Правда, зараз можна зустріти нові блешні - точні копії тих старих, але ловлять вони значно гірше від оригвнальних.

Часто не гірше "залізної класики" ловлять і воблери. До речі кажучи, для багатьох рибалок воблери - суто літня приманка, але при правильному використанні вони продовжують приносити щук буквально до льодоставу. І саме при лові вздовж трави, але не біля самого берега, як це було влітку, а там, де глибина становить не менше метра, а краще - півтора.

З усього арсеналу воблерів для цих цілей підходять небагато, в основному, тільки плаваючі моделі і суспендери, типу "Minnow", невеликого розміру. З забарвлень, як показує практика, найкраще працюють приглушені, навіть бляклі кольори. Можливо, це пов'язано з тим, що з похолоданням вода стає більш прозорою, і яскраві кольори, які приваблювали щуку влітку, починають їх відлякувати.

З ловлею на воблери пов'язана ще одна закономірність, в існуванні якої я переконувався не раз. Влітку, при ловлі на воблери вздовж трави, я, як правило, використовую тонку "плетінку". Різниці у кількості клювань при ловлі з моножилки і з "плетінкою" практично немає, а видирати застряглий в траві воблер з допомогою шнура значно легше. А от при лові пізньою осінню різниця між моножилкою і "плетінкою" стає помітною, навіть принциповою. Кількість клювань при використанні шнура в кілька разів менше, в порівнянні з моножилкою. Цю закономірність я спостерігаю вже протягом декількох сезонів. Може бути, і в цьому випадку вся справа в більш прозорій осінній воді, в якій плетінку добре видно.

Є ще одна думка щодо схильностей осінньої щуки. Вона полягає в тому, що восени для щуки обов'язково потрібна велика приманка. З одного боку, це зрозуміло. З пониженням температури хижак починає більш раціонально підходити до харчування і вважає за краще вибирати більш крупну здобич. А щука може без проблем заковтнути "малька", що становить третину її ваги. Саме тому на водоймах можна зустріти рибалок, які намагаються ловити приманками, розрахованими, як мінімум, на крокодила. Але при цьому абсолютно не береться до уваги те, що хижак при виборі жертви керується не стільки її реальними, видимими лінійними розмірами, а тим "образом" який створюється у нього під впливом всіх органів почуттів і, в першу чергу, бічної лінії. А це означає, що хоч і невелика приманка, але яка активно грає може створити у хижака образ значно більшого об'єкту, цілком гідного атаки.

Мабуть, найкраща ловля осінньої щуки трапляється на виході з мілководних заток. Влітку такі затоки аж кишать мальком. Тут серед трави і водоростей рибки почувають себе в цілковитій безпеці. Але восени, з пониженням температури дрібнота прагне піти на глибину. Як правило, такі затоки мають всього один, досить вузький вихід, і коли крізь нього спрямовується маса малька, на шляху у нього збираються десятки щук. Вони курсують по всій глибині і намагаються нічого не пропустити. Тут вже не до обережності. Якщо комусь пощастить опинитися зі спінінгом в такому місці в потрібний час, то цю риболовлю він ніколи не забуде. Можливо, саме після таких випадків серед рибалок виникають легенди про справжні щучі шабаші, коли в одному місці збирається величезна кількість щук самих різних розмірів, що хапають без розбору будь-які приманки.

Де ж ще варто пошукати щуку в жовтні? У всякому разі, не в найглибших місцях водойми. Хижака там поки що майже немає. Немає його і біля основ глибоких брівок. Поки щуці там ще нічого робити. Вона потягнеться туди, коли температура води опуститься до 3-4 градусів.

У жовтні щуці, та й іншим хижакам треба активно годуватися, як кажуть, "накопичувати жирок". А де вони це можуть зробити? Тільки там, де тримається цьогорічний мальок, і не тому, що його простіше зловити, просто в річці його усе ще більше, ніж риб іншого розміру.

А мальок же, пішовши з мілководдя, від відмираючих, гниючих рослин, абсолютно не прагне піти якомога глибше. Йому необхідно знайти будь-який новий притулок, і дуже часто він знаходить його поблизу першої бровки, близько підводних корчів. По-моєму, до настання справжніх зимових холодів найбільш перспективна ловля щуки саме тут, на глибинах 3-4 метри.

Але ловля быіля верхньої бровки, зовсім не означає, що далекобійні снасті можна залишити вдома, швидше навпаки. Дуже часто буває, що хижак дійсно стоїть саме там, де і передбачається, - біля верхньої бровки, але не біля найближчої, а біля протилежної. Тут вже успіх рибалки безпосередньо залежить від якості снасті й уміння рибалки нею користуватися.

При лові хижака на максимальній дистанції, краще працюють приманки невеликого розміру, але які мають при цьому активну гру.

По матеріалам газети "Рибак Рибака"