Стрічка RSS Ми в Твіттері Ми в Facebook Ми В контакті На рибалку в google+

Ловля риби на мормишку по відкритій воді

Ловля риби на мормишку по відкритій воді

У наш час навряд чи знайдуться рибалки, не знайомі з такою приманкою, як мормишка. У зимову пору вона в ходу у багатьох рибалок. Але як тільки весняне сонце розпалить лід, деякі з них, особливо початківці, відкладають мормишку в сторону, до наступного льодоставу. І зовсім дарма: по відкритій воді снасть із мормишкою часто виявляється набагато увспішнішою деяких інших, а перелік виловлюємих з її допомогою риб набагато більший, ніж взимку. До того ж незвичайно розширюється і асортимент насадок.

Влітку - по-зимовому

Так ловлять рибу, яка тримається біля дна і в середніх шарах води. Для успішної ловлі необхідно, щоб глибина під човном становила кілька метрів. Скільки саме? Це залежить від виду риби, за якою полює вудильник, концентрації її на даній ділянці водойми, великої кількості корму, прозорості води та інших умов. Поправки вносить і пора року. Приміром, навесні й на початку літа підводні мешканці частіше зустрічаються на мілководдях, в прибережній зоні, а з настанням осіннього похолодання скочуються в вири, ями, глибокі западини. Плотву і окуня успішно ловлять з глибини всього 2,5-3 метра. А ось знайти тут же великого, тим паче озерного ляща навряд чи вдасться: він недовірливий і остережеться підійти навіть до самої спокусливої насадки, хіба що  глибина в місці ловлі принаймні вдвічі більша, а за дуже світлої води - і того більше.

Коротку вудочку оснащують точно так само, як і для ловлі з льоду. На мотовильце або котушку намотують запас жилки з урахуванням глибини водойми, пропускають її через кивок і прив'язують мормишку. Треба тільки мати на увазі, що в сезон відкритої води риба проявляє велику активність, клює азартніше, а на гачку пручається наполегливіше, ніж узимку. Тому і вудочку потрібно міцнішу, краще з котушкою. З нею снасть більш маневренна і дозволяє виважувати на тонку жилку більш велику рибу.

Прийоми гри приманкою мало відрізняються від зимових. Однак темп проводки деколи повинен бути живішим, з частими зупинками, погойдуваннями на різних рівнях, а сама мормишка - строкатіше розфарбована під мураху чи опариша. При ловлі ляща на глибині про розфарбовування мормишки турбуватися немає потреби, але краще, якщо вона буде темною і однотонною. А ось гачок повинен бути міцним і зацепистим. Приманку ведуть повільно, з тривалими паузами, пошевелюють (в цьому випадку кивок трохи зігнутий) і плавними поштовхами піднімають вгору на 20-30 сантиметрів.

Мормишка летить «у вікно»

Цей спосіб ловлі відноситься до числа найбільш активних, оскільки риболов постійно перебуває в пошуках стоянки риби, закидаючи мормишку в чергове «вікно» в заростях трави. Закидування краще виконувати таким чином, щоб блешня лягала якомога ближче до дальньої його кромки. Це позбавить риболова від зачепів і інших неприємностей при виважуванні риби. На початку спуск зазвичай встановлюють впівводи. Як тільки поплавок, - а при такій ловлі він замінює кивок - встане «по стійці струнко», витримують паузу в 2-3 секунди і кінчиком вудилища злегка підсмикують приманку, щоб вона там, під водою, «ожила». Саме в цей момент і слідує клювання.

Трофеї можуть бути найрізноманітнішими і навіть несподіваними. Якщо ж насадити на гачок малька, то на нього може зазіхнути щука, а то і судак. Але найчастіше в «вікнах» або поблизу них скупчуються окуні. У мене склалося враження, що ця риба завжди голодна. От уже воістину, скільки «вовка не годуй ...».

У другій половині літа окуні, групуючись, спільно полюють на всяку дрібну живність, і зустріч з такою ватагою смугастих хижаків залишає незабутнє враження. Тут важливо не баритися, швидко знімати з гачка чергового горбача і знову робити закид. Приманка повинна знаходитися в полі зору зграї: це утримує її на місці, а окуні стають ще більш агресивними і безрозсудними, азартно кидаючись на все, що хоча б віддалено нагадує рибку.

... Саме на такий люте клювання мені довелося одного разу потрапити в затоці біля злиття двох річок. Без всякого толку промахав півдня спінінгом, на зворотному шляху на базу я вирішив половити на мормишку, щоб хоча б на юшечку розжитися рибкою. Не особливо вірячи в успіх, опустив мормишку біля краю водних заростей і через секунду відчув рукою такий ривок, що з води вилетів обривок жилки (діаметр її був 0,15 мм). Тремтячими руками дістав з коробки нову мормишку, тільки встиг прив'язати її і зробити новий закид, як послідувала таке ж потужне і раптове клювання. І нової обманки вистачило всього на кілька закидів. І що цікаво - її схоплювали не які-небудь матросики, а справжні горбачі. Залишивши в подарунок окуням кілька приманок, я продовжував вихоплювати одного за іншим смугастих хижаків. Вода кипіла від сплесків безлічі окунів. Нарешті, скориставшись заминкою в клюванні, я вирішив перевести дух і кинув погляд на годинник: не минуло й півгодини, а мені здалося - ціла вічність.

З тих пір я не раз з успіхом полював з мормишкою на великих окунів в «вікнах» водних заростей.

Цікаво ловити в розривах серед трав і на інші насадки. Скажімо, на коника (краще на кобилку). На неї пред'являють підвищений попит різні риби. Тут можна розраховувати на неочікувану зустріч з крупним голавлем, і навіть з жерехом, якщо, зрозуміло, зумієш підійти до берега або підпливти на човні так обережно, щоб не злякати їх.

Ловля у вікнах типово ходова. «Висиджувати» клювання навряд чи має сенс. Якщо хватки не послідувало після того, як приманка пішла під воду, треба переходити до наступного «вікна».

Через отвір в прибережних «джунглях»

До води не завжди вдається підібратися через суцільну стіну дерев і чагарників на березі. У подібних випадках треба примудритися і знайти хоча б невелику прогалину або самому зробити її в гілках. Сюди і треба постаратися просунути вудку.

Для подібної ловлі потрібно легке спінінгове або проводочне вудилище з котушкою, жилкою діаметром 0,20-0,25 міліметра і крупною блешнею. В якості насадки пускають в хід бабку, метелика, ґедзів, та інших комах. Тихо підійшовши до берега, просовують вудлище в проріз, вимикають гальмо котушки і дають мормиші під власною вагою тихо опуститися у воду. Оскільки найчастіше таким способом ловлять верхових риб, немає потреби опускати приманку в глибину. Зупинивши хід жилки, витримують нетривалу паузу і піднімають приманку вгору на 5-10 сантиметрів. Подібне «макання» повторюють кілька разів і, якщо хватки не послідувало, переходять на нове місце. Якщо ж ви потрапите в «десятку» то встояти рибі буде важко. Різке і раптове клювання чітко передається на вудилище, і найчастіше риба сама надійно засікається на гачку. Залишається найголовніше - змусити її втихомиритись і акуратно витягнути з води. В гущавині прибережних заростей зробити це ой як не просто, особливо якщо на гачку виявиться, скажімо, двокілограмовий головень або, під стать йому язь...

Описаним способом можна з успіхом ловити не тільки у верхніх шарах води, але і з дна. Однак у цьому випадку в справу йдуть вже інші насадки - ловлять на черв'яка, мотиля, опариша або комбінацію з них, так званий «бутерброд».

«Крокуюча» мормишка

Відомо, що багато видів риб тримаються переважно біля дна, вибираючи з мулу всяку живність. Їх ловлять на «крокуючу» мормишку, зазвичай з човна. Спінінг або легке проводочне вудилище оснащують важкої блешнею, краще темної або строкатою розмальовки. Біжуче оснащення вудки дозволяє значно розширити площу обловлюємої ділянки, чого не скажеш про вудку з глухим оснащенням. Правда, сучасні скло- і вуглепластикові вудилища завдовжки 7-9 метрів і більше і без котушки дозволяють обловлювати значну площу. Суть ловлі зводиться до наступного. Наживи гачок, мормишку закидають якнайдалі і кладуть на дно. Як тільки вона досягне дна (це неважко помітити по провисанню жилки), кінчиком вудилища злегка підводять приманку, змушуючи її зробити «крок» по грунту. Одночасно вибирають слабину жилки. З кожним подібним кроком мормишка наближається до човна (або берега, якщо ловлять довгою вудкою без котушки), поки вудилище не прийде у вертикальне положення, після чого роблять новий закид. Таку «крокуючу» мормишку з ласою насадкою на гачку не проти спробувати самі різні риби - від плотви до зубатої щуки. Виявляє до неї інтерес і судак.

За недосвідченість деякі рибалки оснащують вудки дуже товстою жилкою, побоюючись її обриву при зачепах. На мій погляд, це навряд чи виправдано. По-перше, ні пня, ні корча, ні великого каменя все одно з місця не зрушиш, а по-друге, на абсолютно рівних ділянках і риба-то рідко тримається. Навпаки, вона частіше накопичується там, де для неї є укриття, в яких до того ж ховається і дрібна рибка й інша живність.

Можна ще трохи ускладнити снасть, зробивши її більш універсальною. А потрібно небагато: за чверть метра вище блешні прив'язати короткий (3-4 см) повідець з гачком, на цівку якого нанизати шматочки білого кембрика. Кількість клювань на таке оснащення зросте, особливо при ловлі окуня. Іноді замість кембрика до гачка прив'язують пензлик білої козячої вовни або пір'ячко. Нарешті, на жилку кріплять кілька повідків з гачками, перетворюючи снасть на подобу самодура.

Мормишка в міцних місцях

Цим способом ловлять рибу, яка тримається в суцільних заростях трави, біля топляків, паль і в інших міцних місцях. Оснащення вудки особливою складністю не відрізняється. На вудилище з більш-менш жорсткою вершинкою ставлять бічний кивок, жилку діаметром 0,20-0,25 міліметра. (Вона не повинна бути довшою ві вудилища - найчастіше вистачає і 2 м.) До неї прив'язують темну, а краще - строкату мормишку що поважче, наприклад, вольфрамову.

Кивок виготовляють так. Вініпластовий хлистик від зимової вудки нагрівають і згинають, потім кріплять до вудилища за допомогою ізоляційної стрічки. На кінчик хлистика надягають відрізок ніпельної гуми довжиною 7-8 сантиметрів, попередньо пропустивши через неї відрізок товстої волосіні або плоскої пружини довжиною 8-12 сантиметрів. Кінчик кивка корисно забарвити флюоресцентною фарбою або насадити на нього невелику кульку з кольорового пінопласту. Втім, влітку риба найчастіше бере насадку більш енергійно і рішуче, ніж взимку, так що побачити клювання не складе труднощів навіть на значній відстані.

Обладнаною таким чином вудкою ловлять з берега або взабродку (тут без болотних гумових чобіт не обійтися), опускаючи блешню з насадкою до коренів рослин, наприклад, очерету. Тут накопичується велика, до 5 сантиметрів, личинка ручейника темного кольору. Особливо охочі до неї великий язь. Якщо риба стоїть поблизу, то клювання зазвичай не змусить себе чекати: кивок або різко згинається, або піднімається. З підсічкою зволікати не можна; не завадить також мати напоготові підсак.

Особливо успішною така ловля буває на початку літа в пору масового вильоту комах, наприклад, бабок. З нетерпінням чекає цього часу вся підводна рать, щоб поласувати личинкою бабки.

На закінчення хочу дати ще одну пораду. У всіх описаних випадках ловлі на літню мормишку не слід намагатися підсічену рибу тягти силою, якщо вона встигне сховатися в заростях, каменях або коряжнику. Найчастіше це закінчується обривом жилки або поломкою гачка і, зрозуміло, втратою цінного трофею. Краще проявити терпіння і дати рибі час самої виплутатися.

Lusik

-----

Безліч товарів для дому, хобі та відпочинку Ви завжди знайдете на сайті інтернет-магазину kilimanjaro.com.ua. Тут кожен знайде те що йому потрібно, адже асортимент магазину величезний - від голки до кемпінгової палатки