Квітень 2013

В продовження публікацій про прикормку і її додаткові елементи слід поговорити і про ароматизатори. В минулій публікації ми розглядали атрактанти, так от, ароматизатори в схожі до атрактантів, але їх застосування розраховане на вплив не на нюх риби, а на її смакові пристрасті.

Ароматизатори, як приправи для людини, роблять смак підгодовування і наживки більш привабливим для риби. В якості ароматизаторів найчастіше використовуються амінокислоти рослинного походження. У тому випадку, якщо в підгодовування додають часник, макуху, ягоди, м'яту, чебрець або кріп, останні виступають в ролі не тільки ароматизаторів, але і в якості атрактантів і навіть кормових частинок. Використовувати хімічно чисті конкретні речовини в якості ароматизаторів немає ніякого сенсу. По-перше, це дуже дорого. По-друге, виникають великі труднощі в дозуванні. По-третє, важко передбачити, яка саме речовина сьогодні і тут рибі за смаком. Тому виробники роблять уже розбавлені суміші ароматизаторів з тим чи іншим основним компонентом (ваніль, кориця, аніс та інші).

За час розвитку рибальської справи, рибалки  з'ясували, що колір приманки має якщо не вирішальне, то дуже велике значеня на реалізацію її ефективності.

У водоймах з течією підгодовування на дні представляє собою витягнуту пляму довжиною до кількох метрів. Цікавим є те, що риба клює не на самій плямі прикормки, а в тій точці, де пляма закінчується. Це характерно для тих випадків, коли пляма прикормки, або дуже світла, або вона занадто насичена ароматизатором. Світла прикормка зроблена на основі пшеничних сухарів, толокна з додаванням мотиля і опариша навіть на піщаному дні різко виділяється і може насторожити навіть дрібну рибу. Справедливо вважається, що хай краще прикормка буде темніше дна, але ні в якому разі не світліше.

В попередній публікації, ми розглянули деякі теоретичні основи матчевої ловлі. Тепер можна перейти безпосередньо до конструювання оснащень для матчевої ловлі риби з ковзаючими поплавками.

У переважній більшості випадків має сенс використовувати поплавці з однією точкою кріплення на жилці. Практика показує, що друга точка кріплення не дає ніяких переваг, а от захлестування і заплутування оснащення відбувається постійно, що дратує, а рибалку початківця відштовхує від освоєння цього цікавого виду ловлі риби.

Поплавці краще вибирати такі, у яких частина обвантаження вмонтована в нижню частину тіла поплавця. Дуже добре, якщо ця частина виконана у вигляді набірних шайб, які можна додавати або знімати. Чим більша частина обвантаження зосереджена в тілі поплавка, тим далі і, головне, точніше полетить оснащення, але тим повільніше приманка буде досягати дна. Оскільки самими універсальними поплавками на сьогодні є ковзні поплавці загальною вантажопідйомністю 12-18 г, то маса внутрішнього обвантаження звичайно варіюється в межах від 2 до 10 г, а значить, на обвантаження близько гачка залишається від 2 до 16 г.

Ловлячи на джиг після кожного порожнього клювання варто оглядати свою приманку, вона може багато розповісти. Самотні глибокі борозни на джиг-голівці - сліди судака, часта дрібна щітка - автограф окуня, ніби рубанком зрізані шматочки свинцю на чебурашці - атакувала щука. Маючи сліди на приманці, досвідчений спінінгіст може судити, звідки атакувала риба, якого вона була розміру і, нарешті, визначити вид риби. Ці відомості можуть значно покращити результати ловлі.

Найчастіше сліди хижака «читаються» на чебурашці. Але як зробити так, щоб ці самі сліди було краще видно, а то й взагалі - як уникнути порожнього клювання?