Зимова ловля риби на безмотильну мормишку - це просто: вудка та її елементи

Безнасадочна (у нас частіше говорять «безмотильна» ) ловля на мормишку є одним з найбільш активних і цікавих видів зимової риболовлі (у цьому плані з нею може зрівнятися хіба що блешніння). Активний пошук риби тут є необхідною умовою успіху, а виготовлення нових форм блешень плюс підбір і вдосконалення гри відкривають широкий простір для творчості рибалки. Ледачим ця ловля навряд чи сподобається, зате любителі експериментувати швидше за все стануть її прихильниками.

Безнасадочна ловля - це вищий клас зимової ловлі на мормишку. Вона вимагає тонкої, бездоганної снасті, віртуозної гри, а також мислення і чималої інтуїції від рибалки, для того, щоб зрозуміти або відчути, де в даний момент риба і як її спровокувати на клювання. Крім того, безнасадочна мормишка орієнтована на ловлю саме великої риби. Найчастіше там, де на мотиля ловиться одна дрібнота, на «безмотилку» можна взяти «трофейні» екземпляри.

Вудка для безнасадочної ловлі

Повинна бути легкою, надійною, максимально простою і мати котушку досить великого діаметру. Для ловлі, наприклад, окуня або плотви, де часто потрібна гра з дуже високою частотою коливань, я б скоріше рекомендував різні моделі котушкових вудок з коротким циліндричним держаком.

Їх зручно тримати приблизно так, як тримають олівець, майже вертикально, а гра здійснюється кистю руки і нагадує рухи, як ніби ви олівцем на аркуші паперу часто-часто ставите крапки або витрушуєте з сільнички сіль. Переважно вудки з закритою котушкою.

Крім того, багато хто використовує звичну для себе модель - «балалайку». Тільки якщо при «мотильній» ловлі її тримають плазом, то для безмотильної гри зручніше тримати її, повернувши на 70-90 ° навколо осі. Гра задається поступальними рухами кисті.

Є також «безмотильщики», які визнають тільки глуху снасть, вважаючи за краще програти в маневреності, але зате значно зменшити вагу вудки. Це, напевно, має сенс тільки для невеликих глибин.

Шестик вудки повинен мати довжину 10-15 см і бути необхідної гнучкості. Остання визначається наступним чином - при необхідному для розриву жилки плавному зусиллі шестик повинен згинатися не менше ніж навпіл. Після цього шестик не повинен мати залишкової деформації - повинен розгинатися швидко і повністю.

Останнє обумовлюється тією обставиною, що велика риба часто піднімається від дна на досить велику висоту і, щоб знайти (особливо на великій глибині) «робочий» горизонт, проводка повинна бути максимально протяжною - вона починається біля самої лунки і закінчується майже на відстані витягнутої руки над головою. Відповідно і рибалка повинен сидіти досить високо, а щоб йому не сильно нагинатися на початку проводки, шестик вудки повинен бути дещо довшим.

Кивок

Один з найбільш важливих елементів безмотильної снасті. За формою він або прямий, або має невелику конусність (останнє переважніше). Отже, малюнок гри у нього теж інший - нагадує дві перехресні дуги. По-друге, він має велику довжину. І це має сенс - технічно набагато легше і менш трудомістко створювати коливання великої амплітуди; кивок же, завдяки вищевказаному малюнку гри, «гасить» ці коливання, перетворює їх у більш дрібні, що вкрай важливо для безнасадочної ловлі.

Чим кивок довший, тим більшою мірою цей ефект проявляється. Таким же чином довгий кивок згладжує можливі огріхи в грі. Тому я рекомендую кивки довжиною близько 10 см початківцям рибалкам, а також для ловлі ляща, де застосовується в основному плавна гра з не дуже високою частотою.

Сам же я використовую дуже вузькі лавсанові кивки довжиною 6-9 см. Вони дозволяють задавати як плавну гру, так і різку високочастотну «тряску», що часто буває потрібна при ловлі окуня і плотви, особливо на глибині. Правда, рука в кінці дня при такій ловлі «відвалюється».

На кінці у такого кивка, окрім отвору для жилки, не повинно бути більше ніяких пристосувань - вони заважають роботі кивка.

Кивок для безнасадочної ловлі повинен бути жорстким, тобто він повинен бути швидше недовантажений, ніж перевантажений. Крім того, він повинен бути загнутий вгору щодо шестика під кутом не менше 45 ° (без блешні). Для лавсанового кивка цього можна досягти, затиснувши його між нігтями великого і вказівного пальців і з зусиллям простягнувши між ними.

Після цього під вагою блешні кивок повинен становити з шестиком приблизно пряму лінію. Вищевказана дія крім того, що надає кивку додаткову жорсткість, важлива тим, що завдяки йому на початку проводки, коли вудка опущена вниз зовсім вертикально, між жилкою і кивком зберігається мінімальний кут, що дозволяє здійснювати гру.