Особливості ловлі спінінгом взимку на річці

Якщо зима видалася тепла, багато річок взагалі не замерзають, або замерзають частково. Це дозволяє ловити щуку, окуня і деяких інших хижаків спінінгом з берега.

Ловля риби спінінгом зимою важча, ніж в інші пори року. Проте як і в інших випадках успіх приходить до тих, хто правильно вибирає місце ловлі, приманку, вміє пристосуватись і вчасно перейти з однієї техніки ловлі на іншу ...

Візміть до уваги, що з човна в холодну пору ловити не комфортно, та й небезпечно: борти й весла починають вкриватися льодом, човен важчає, управляти ним стає складно.

Для бажаючих освоїти зимовий спінінг потрібно засвоїти, що в холодній зимовій воді  у будь-якого живого організму йде підвищена витрата енергії. Взимку навіть молодь риби, яка служить їжею різним хижакам, починає харчуватися виключно висококалорійною їжею, не роблячи великих переміщень по водоймі. Кормова риба (з точки зору хижака) збирається в зграї, іноді досить великі. Що стосується щуки, то вона також стає менш рухливою. Якщо влітку вона може переслідувати приманку майже до самого берега, то взимку цього не відбувається. Хижачка дуже чуйно реагує на правильність подачі приманки, адже і для зимового переміщення живця, її кормового об'єкту, характерна деяка загальмованість рухів. Тому рухи приманки, що імітує потенційну здобич хижачки, взимку повинні бути також уповільнені, не такі активні.

Пошук хижої риби

Враховуючи те, що зимову щуку, судака, окуня потрібно шукати, спінінгіст повинен бути мобільним. Важливо не впиратися на одній точці, а регулярно переміщатися від одного підходящого місця до іншого, експериментуючи не тільки з штучними приманками, але і з снасточками. При слабкій активності зубастої снасточка може дати несподіваний результат, особливо якщо вона зроблена правильно і правильно підібраний живець, а проводка уповільнена  або короткими ривками з паузами.

Зазвичай щука займає свою мисливську зону і суперниць близько не підпускає, але на початку зими в місцях скупчень малька можна виявити і скупчення щук. Були випадки, коли з однієї точки рибалка виловлював до 5-10 щук. Можливо, в такому місці зубасті обклали зграю дрібної білої риби, яка зайняла комфортну зону для проживання, і стабільно годувалися нею. Перспективними для лову точками можуть виявитися нижні звали брівок, особливо якщо рельєф дна ще чим-небудь відрізняється.

Вибір оснащення

Тепер зупинимося на виборі жилки, повідців, штучних приманок і на техніці лову. Краще, звичайно, ловити у відлигу. Це дозволяє, як і влітку, використовувати тонкі і надійні плетені жилки. Але навіть при невеликому морозі плетенка обмерзає. Тоді знову виручає перевірена монофільна жилка, призначена спеціально для зимової ловлі. На річках взимку хижак завжди стоїть осторонь від сильної течії, але приманку часто доводиться закидати і на більш сильну течію (особливо при ловлі на знос). Тому навіть моножилка повинна бути досить тонкою. Якщо передбачається ловля тільки окуня і клювання щуки малоймовірні, спеціальний повідець не ставлять; якщо ловлять щуку, то ставлять укорочений вольфрамовий повідець.

Приманки можуть застосовуватися ті ж, що і влітку, звичайно, в основному ті, які розраховані на глибинну ловлю, так як взимку хижак найчастіше стоїть на ямах, виходах з ям, на глибоких брівках, на зниженнях нижче перекату. Багато в чому вибір місця стоянки хижака визначається умовами річки або залежить від того, маленька ця річка чи велика. Рівномірна проводка взимку працює погано, тому потрібно брати приманки, які розраховані під джигову або твічінгову ловлю.

При зимовій ловлі на джигові приманки я застосовую в основному рівномірну ступінчасту проводку, з просуванням приманки на два-три оберти ручки котушки і тривалими, до 5 сек, паузами. Закидування можна робити під різними кутами до напрямку течії. Наприклад, якщо є смуга затишшя біля стрімкого берега, то закиди можна розподілити на три етапи: закидування вгору за течією по краю бровки, закидування перпендикулярно берегу на сильну течію, щоб при проводці приманка працювала на знос, виходячи в зону затишшя і закидання вниз по течії.

З м'яких джигових приманок взимку для ловлі окуня, головня я в основному використовую твістери і віброхвости довжиною 35-45 мм, для ловлі щуки - 60-80 мм. Для зимової ловлі підходить "гума" забарвленням під натуральну рибку. Бувають гарні моделі воблерів і віброхвостів з помаранчевим черевцем світлими боками і темною спинкою. Нерідко виручають моделі приманок з червоною головою і біли тілом.

На глибоких руслових брівках буває успішною ловля щуки на поролонову рибку. Техніка ловлі - та ж ступінчаста проводка з тривалими і короткими затримками приманки на грунті, зі сходинками різної довжини. Колір приманок - червоно-білий, червоно-зелений, білий, жовтий, жовто-червоний.

Твічінг

Ривкова техніка добре працює при ловлі різних хижаків на воблери, як взимку, так і влітку.

Зазвичай відповідну для проживання хижака ділянку я обловлюю, використовуючи різні поєднання швидкості і довжини потяжок. Наприклад, на початку можна зробити два-три закидання на "точку" так, щоб провести воблер з середньою швидкістю і середньою довжиною потяжки. Потім можна зробити потяжки більш плавні і довжину ривка збільшити. У третьому варіанті можливе поєднання коротких різких потяжок з довгими і плавними. У залежності від активності, хижак може реагувати на ту чи іншу манеру гри і її потрібно запам'ятати, щоб збільшити число клювань.

Для зимового ловлі твічінгом підходять плаваючі, тонучі воблери і суспендери. Якщо ви ловите на плаваючий воблер, то при рівномірній підмотці він почне заглублятися до тієї глибини, яка вказана в його характеристиках, при різкому ривку вудилищем вгору частота виляння носової частини воблера вправо-вліво збільшиться, а при зупинці проводки приманка почне повільно спливати. Зазвичай такі поєднання різних рухів приманки і провокують хижака на атаку. Можна зупиняти воблер після того, як спрямованим ривком вправо або вліво він відхилився від лінії руху.

Ловля на тонучі воблери взимку добре підходить у тих місцях, де під берегом йде різкий звал на велику глибину. Тоді Ви закидаєте воблер на потрібну Вам ділянку з урахуванням зносу і, дочекавшись, коли він ляже на дно, робите потяжку - воблер піде вгору. Вудилищем при ривках вправо-вліво приманці задають привабливу гру. Таким чином, як би крокуючи воблером по сходах, ми підводимо його з глибини на більш мілку ділянку.

Про воблери нейтральної плавучості (суспендери) слід сказати, що їх проводка біля дна максимально наближена до горизонталі. Проводити їх треба на відстані 40-100 см від грунту. Потрібно враховувати, що воблер суворо нейтральної плавучості виготовити непросто, тому в продажі їх не так багато, а застосування металевого повідця може зробити воблер повільно тонучим.

З відвідним повідцем (дроп-шот)

Для ловлі окуня, дрібного судака на відкритих ділянках швидкоплинних річок іноді з успіхом застосовується оснащення з повідцем, що завершуються маленькою м'якою приманкою. Взимку активність багатьох риб сильно залежить від течії. Рибалка розташовується на березі так, щоб, враховуючи силу течії, ловити за принципом ступінчастої проводки. Для цього необхідно, щоб глибина поблизу берега була середня або велика, а вершинка спінінга дуже чутлива. Крім того, для ловлі потрібно вибрати відповідний мис або міст.

На течії хижак, як правило, тримається біля дна, віддаючи перевагу бровкам. У залежності від сили течії, доводиться по-іншому балансувати снасть, щоб завжди тримати контакт з дном. Для цього використовують на кінці жилки змінні грузила різної ваги. Зазвичай це "чебурашка" з одним вушком. Вона приєднується до основної жилки через карабін і вертлюжок. Повідець з дрібним твістером або віброхвостом кріпиться до основної жилки через потрійний вертлюжок і приєднаний до нього карабін. Довжина повідця між грузилом і потрійним вертлюжком 30-50 см. Довжина повідця з приманкою - 30-80 см. Все залежить від ваги і технічних характеристик приманки, а також від сили та особливостей потоку.

Дуже важливий момент - товщина жилки. Часом доводиться йти на ризик обриву снасті при виважуванні крупної риби, лише б зберегти чітку збалансованість оснащення. Адже коли жилка на течії парусить, огрузку зносить. Як правило, збільшення ваги огрузки тягне за собою збільшення товщини жилки. При проводці необхідно, щоб крок переміщення грузила становив 30-50 см.

По матеріалам Олексія Хлудова