Ловля окуня на живця

Прихід осінньої прохолоди незмінно тягне за собою активізацію всіх біологічних процесів у водоймах. Риба, передчуваючи швидку зиму, активно від'їдається, нагулює жирок перед холодами. Активно харчується як біла риба, так і хижак. Не даремно вважається, що осінь - благодатна пора для ловлі хижака, і чим холодніша вода - тим активніший хижак. Щука, судак і окунь активно ганяють дрібноту і успішно ловляться на спінінгові приманки.

Однак не всі рибалки люблять спінінгову риболовлю. Багато воліють ловити окуня на звичайну поплавкову вудку на живця. Риболовля ця дуже захоплююча і здобутлива і цілком може позмагатися зі спінінгом за своєю динамічністю. Що ж стосується результативності, то в кльові періоди спінінг і поруч не стоїть: жива рибка, природний корм окуня, приносить на порядок більше клювань.

Вибір місця для ловлі окуня

Ключовим фактором успіху буде вибір правильного місця риболовлі. Безперспективно очікувати окуня там, де він не тримається - піщані обмілини і мілководні затоки, позбавлені рослинності, навряд чи здатні порадувати риболова хорошим уловом. Восени, коли температура води падає, окунь пересувається слідом за зграями малька, грає своєрідну роль «пастуха». З охолодженням води дрібна рибка скочується на досить глибокі ділянки водойм, що межують з заростями водної рослинності.

Чисті від трави ділянки з глибиною в 1,5-2 метра - досить перспективні для ловлі. Перед тим як почати полювання за окунем, слід деякий час пильно поспостерігати за поверхнею водойми, пошукати можливі «котли» - місця виходу окуневих зграй за мальком. Саме вони і будуть найбільш перспективними місцями для ловлі Незважаючи на те, що виходи риби трапляються на поверхні, основна маса окунів тримається в товщі води - саме тут ми і будемо їх ловити!

Здобування і зберігання живця для ловлі окуня

В першу чергу, ще до початку ловлі, слід подбати про достатню кількість наживки. В якості живця може виступати будь-яка дрібна рибка - верхівка, плотвичка, карасик або пічкур. Для ловлі окуня вагою до півкілограма слід застосовувати дрібного, довжиною 3-4 сантиметри, живця, його не пропустять і більші «горбилі». Використання ж крупного живця може посприяти непотрібній щучій увазі, а оскільки металевий повідець при ловлі окуня не використовується, шанси на успішний результат в разі клювання зубастою досить малі.

Для того щоб добути живця, слід скористатися малявочницею - підйомником розміром 1х1 м з дрібнопористої сітки. Підйомник опускають у воду, в його центр кидають жменю розмоченого білого хліба і чекають якийсь час. Через 2-3 хвилини піднімають і вибирають живців. Подібну дію повторюють доти, поки не вдасться здобути достатню кількість малька.

Як нам усім добре відомо, дрібна рибка надзвичайно швидко засинає, тому до зберігання живця слід поставитися з усією серйозністю. В якості тари слід використовувати досить велику ємність, літрів на 10-15, з широким горлом. Вода в ємності змінюється кожні 30-40 хвилин (в жарку погоду раз в 15-20 хвилин). Ні за яких обставин не слід залишати відро на сонці - підвищення температури веде до зменшення кисню у воді і швидкої смерті рибки.

Снасті для ловлі окуня на живця

Для ловлі окуня чудово підійде звичайне болонське вудилище, довжина якого складає не менше чотирьох метрів. В даному способі ловлі перевага цілком і повністю лежить за безінерційними котушками. Оскільки великий окунь пручається досить активно, потрібна силова котушка, розміром не менше 3000, з передавальним числом 5-5,2: 1 - в ній дивним чином поєднуються швидкість підмотки і тягові характеристики. Вкрай корисним буде наявність гарного фрикційного гальма.

Поплавок тут не грає такої серйозної ролі, як при ловлі білої риби. Основне його призначення - утримувати живця на плаву, не давати йому топити поплавок. Для цієї мети відмінно підходять досить об'ємні, добре помітні поплавці вантажопідйомністю 3-4 грами, що мають яскраву розмальовку і помітні здалеку. Не варто побоюватися низької чутливості поплавка до клювань - навіть невеликий окунь сміливо топить такий поплавок, не кажучи про більш великих хижаків. Огружають такий поплавок також досить просто: ніяких розподілених огрузок - перед повідцем фіксується невеликий силіконовий стопор, що слугує відбійником для оливки, в ній і закладений основний вантаж. Її функція, крім огруження поплавка, утримання живця на заданій глибині.

Окунь, незважаючи на свою природну жадібність, може бути досить обережною рибою, і застосування металевого як завгодно тонкого повідця здатне насторожити його. Саме з цієї причини найкращим вибором для окуневої ловлі буде звичайний повідок з моножилки, або повідок з флюорокарбону - матеріалу, що має низький коефіцієнт заломлення сонячних променів і практично непомітний в воді.

Вибір гачка істотно обмежений розмірами наживки - маленька рибка на величезному трійнику буде виглядати безглуздо і насторожувати окуня, тому для даного способу ловлі окуня застосовується невеликий, одинарний гачок 8-10 номера з кованим піддівом і загнутим всередину жалом. Такий гачок надійно засікає рибу, а також відмінно утримує живця, якого насаджують або під спинний плавник, або за верхню губу.

Тактика ловлі окуня на живця

Помітивши окуневий «котел», в місце передбачуваного проживання окуня закидається снасть з живцем. Як правило, якщо окунь поруч є, на живця він відгукується відразу - слідує впевнена хватка. Підсікати слід через 3-4 секунди після зникнення поплавка під водою. Якщо пропустити цей момент, окунь занадто глибоко заковтне гачок, дістати його буде проблематично.

Якщо клювання не послідувало протягом 5-7 хвилин, слід вдатися до хитрого прийому, званому «волочіння». Кожні 1.5-2 хвилини вудка підтягується на метр ближче до берега. Окунь, реагує на жертву, що тікає і атакує її. Якщо ж клювання не послідувало і в цьому випадку, снасть перезакидують правіше або лівіше від початкового місця закидання. Затримуватися на одному місці впродовж довгого часу немає сенсу - краще змінити місце ловлі. Як правило, деколи достатньо переміститися на 50-100 метрів в сторону, як клювання не змусять себе довго чекати.

Олексій Мурашко