Західний Буг під загрозою отруєння

Неподалік сміттєзвалища близько року тому з’явився потічок, який попалив усе живе, – і траву, і дерева. На місці, де колись був занедбаний сад, – тепер мертва територія, яка щоразу активніше розповзається. Екологи впевнені, що це просочується рідина кислих гудронових озер, які розташовані вище. Фахівці припускають, що у прошарку глини, якою втрамбоване дно озер, могли з’явитись тріщини. Поки рідина лише «сльозиться», вона потрапляє у річки у невеликій концентрації. Але якщо під землею, не дай Боже, є якась карстова порожнина, велика загроза, що одного дня вона «рвоне», і тоді небезпечну речовину неможливо буде зупинити – вона потрапить у Західний Буг. Кажуть, масштаби катастрофи можуть бути не меншими, аніж в Угорщині.

«Гудрон – відходи від виготовлення з нафтопродуктів високоякісної трансформаторної оливи. Очищення та осадка важкої фракції нафти відбувається сірчаною кислотою. Її вміст у відходах – від 30%. Безіменний потічок, який потрапляє у річку Західний Буг, постійно забруднюється і соляною, і сірчаною кислотою, іншими сульфокислотами та продуктами нафтопереробки», – каже перший заступник начальника управління охорони навколишнього середовища у Львівській області Степан Татух.

За даними Держекоінспекції у Львівській області, вміст сульфатів, свинцю, марганцю, кадмію, міді, цинку у поверхневих водах річки Малехівка (басейн Західного Бугу) перевищує норми… Частково рідина з накопичувачів (так званих гудронних озер) потрапляє у підземні води, а сірчаний ангідрид – у повітря.

«Гудронні озера належать «Нафтомаслозаводу». За нашими даними, це близько 150 тисяч тонн гудронів. З 2004 року Державна екологічна інспекція фіксує на території, що знаходиться поруч з озером, витік фільтратів, – каже начальник Держекоінспекції Олег Ягоцький. – До початку процедури банкрутства підприємство вживало певні заходи, хоча вони і були недостатніми. Зараз спостерігаємо процедуру витоків цих фільтратів та падіння рівня рідини в озерах. Це бомба сповільненої дії, яка може у будь-який час вибухнути. Ми не можемо чекати рік, два, три. Це питання має вирішуватись у дуже короткий термін».

За словами Олега Ягоцького, за останній рік рівень рідини в одному з озер впав більше, ніж на метр. Це свідчить про те, що вона почала просочуватись значно активніше, тому Екоінспекція і б’є на сполох. Натомість арбітражний керуючий, який займається ліквідацією «Львівського дослідного нафтомаслозаводу», Володимир Коляда вважає: рівень води в одному з озер впав через те, що хтось розкопав дамбу, і вона перетекла в інше гідронове озеро, розташоване трохи нижче. Щодо сірчаної кислоти, якби вона була в озері, то на березі, а подекуди і просто у воді не росли б берези. (Озеро насправді обросло деревами і здалеку виглядає досить мальовничо, от тільки сморід тут жахливий – і від озера, і від сміття).

Втім, те, що гудрони потрібно якось утилізувати, він не заперечує.

«На жаль, ці гудрони увійшли у ліквідаційну масу. Тобто це те, що треба продати і віддати кредиторам гроші. Вартість цієї гидоти – близько двох мільйонів гривень. За усього бажання, я не можу їх подарувати, – каже Володимир Коляда. – У 2009 році підприємство визнали банкрутом, а мене призначили ліквідатором. Гудрони почали сюди завозити з 1960 року. Тобто проблемами 50 років ніхто не займався, а тепер питають, чому я за рік не спромігся утилізувати 150 тисяч гудронів. Це нереально. Підприємство «Зірка» хотіли забрати звідси ці гудрони і утилізувати на своєму заводі на Одещині. Але вивозити їх заборонили – немає ліцензії. Ми написали три листи у міністерство з запитами, чи є ліцензія на кислі гудрони. Міністри змінилися, але відповіді досі немає».

За словами Володимира Коляди, гудрон не може витікати з озера хоча б тому, що ця речовина з часом гусне і стає схожою на асфальт. Рідкий шар сягає лише 30-40 сантиметрів, а чим глибше, тим він густіший. Просочується рідина не з гудронів, а з відстійників сміттєзвалища. Тим часом у Екоінспекції кажуть, що за рівнем кислотності той потічок такий самий, як рідина у гудронових озерах, тоді як у відстійниках сміттєзвалища РН – інший. Втім, поки екоінспекція і представники «Нафтомаслозаводу» шукають крайнього, страждають люди, які живуть поруч. Від місця, де просочується отруйна рідина, до перших хат села Збиранки – метрів із триста...

Зіновія Воронович , газета "Високий Замок"