Жеребкування на "малих" чемпіонатах світу

Під час недавнього засідання президії FIPS жаркі дебати викликало обговорення механізму жеребкування на «малих» поплавочних чемпіонатах світу, які збирають трохи більше десятка команд-учасниць. До них відносяться змагання серед ветеранів, жінок, інвалідів та юнаків.

За правилами змагань, жодна команда не може двічі займати «крайній» сектор зони, як найбільш вигідний, за визначенням. Також з недавніх пір була прийнята норма, що до числа таких «бонусів» слід відносити і другий сектор від краю зони.

У той же час, вже кілька років тому для жеребкування була введена спеціальна комп'ютерна програма, яка методом випадкових чисел розподіляє команди таким чином, щоб врахувати ці переваги. Ця програма успішно працює на чемпіонатах світу та Європи, що проводяться серед чоловічих національних збірних команд, на яких бере участь від 25 до 40 країн.

Зовсім інша ситуація з «малими» чемпіонатами. За умовами змагань, зони тепер розташовуються з розривом один від одного. Відповідно, в кожному турі «ласих» місць виходить 20, а всього в чемпіонаті - 40. Жодна програма не може порівну розподілити ці місця при малій кількості команд відразу на два тури.

Тому президія ухвалила рішення жеребкування першого туру проводити «машинним» способом, а другого - «вручну», для того, щоб у міру витягування номерів представниками команд, Журі стежило за принципом рівномірного розподілу кращих секторів. Ось тільки чи можна буде при такому «напівпримусовому» розподілі назвати цей процес повноціним жеребкуванням?