Маркер - снасть для дослідження та вивчення дна водойми

В цій статті ми поговоримо про таку незамінну річ в екіпіруванні сучасного карпятника, як маркер. Що таке маркер, для чого він потрібний, як монтується і використовується?

На практиці всі рибалки зіштовхувались з таким, часом нерозв'язним питанням: де і на якій відстані ловити рибу ? І взагалі, що є під поверхнею водяного простору облюбованої ділянки? Адже приїхавши на водойму, особливо на незнайому, рибалка не знає ні глибини, ні особливостей дна на обраному робочому місці. А добре, я б сказав, досконале знання місця ловлі - запорука успішної рибалки, особливо якщо це полювання на трофейного коропа. Звідси будується вся стратегія майбутньої рибалки.

Короп - розумна і хитра риба що володіє асоціативною пам'ятю. Він любить триматися в певних місцях, звідки його часом і найкращим кормом не виманиш, але короп має також невеличку слабкість, яка і допомагає нам його ловити - природну допитливість. Короп в силу фізіологічних особливостей травної системи - у нього відсутній шлунок, повинен постійно переміщуватись по водоймі в пошуках їжі. Наша задача - знайти його кормові ділянки і стежки, по яким він переміщується. Тому для досягнення успіху необхідно вивчити місце майбутньої рибалки і вірно визначати робочі "столи", де потрібно прикормлювати і ловити довший час. Для цього потрібно знайти на дні все, що хоч трішки виділяється на загальному фоні. Такі зони і являються перспективними в плані рибної ловлі. Це можуть бути:

* ділянка твердого дна на фоні мулу;
* перепад глибин (навіть не дуже значний);
* межа водяної рослинності;
* закоряжена ділянка;
* ділянка дна покрита колоніями ракушок і т.д.

Саме на такі місця потрібно звертати особливу увагу. Звичайно, можна вивчити дно водойми з човна за допомогою лота, яким в старі часи користувалися моряки для заміру глибини перед кілем корабля, або більш сучасним приладом - ехолотом. Але, якщо в силу певних обставин не має можливості скористатися човном, та й ехолот - поки що іграшка малодоступна для більшості наших рибалок; або на спортивних змаганнях, де правилами проведення заборонено користуватися човнами і ехолотами, що робити в таких випадках ? Тут нам з Вами допоможе снасть з спеціальним грузилом і поплавком - маркер.

Що ж представляє собою ця снасть? Маркер - це великий яскраво окрашений поплавок, який добре видно навіть на відстані більшій від 100 метрів. Але для роботи маркером потрібно мати ще й додаткове обладнання.

Нам потрібне спеціальне маркерне вудилище. Тут я дещо відступлю від теми і поясню, чому потрібно мати власне спеціальне маркерне вудилище.

Багато рибалок роблять велику помилку, купляючи нове вудилище для ловлі, ставлять на старе маркер, пробують ним працювати і не розуміють, чому в них нічого не виходить ? Я поясню. По-перше, вудочки для ловлі виготовлені по іншій технології, ніж маркерні вудочки. Стрій цих вудочок розроблявся для зовсім інших цілей - це можливість далекого, точного і силового закидування, а також для погашення ривків і амортизації при виважуванні риби. Робота з маркером не настільки екстримальна - потрібна висока передача сигналів від грузила до кінчика вудочки і Вам в руку, тому при виготовленні маркерних вудочок використовується зовсім інша технологія. Вони мають доволі жорсткий стрій, їх м'яка вершинка реагує на все, що трапляється з вашим грузилом на дні. Також маркерні вудочки мають не крупні вставки в кільцях (на вудочках для ловлі - для зменшення тертя жилки по кільцях), а форму, в розрізі близьку до квадрата - для кращого тертя жилки по кільцях, що, в свою чергу, підвищує чутливість всієї снасті і більш чітко передає сигнали на бланк вудилища і, відповідно, вам в руку.

Ще маркерні вудилища мають спеціальну розмітку на бланку вище тримача котушки для точного проміру глибини.

Маркерні вудилища виготовляються в трьох класах: легкі - що дозволяють працювати в діапазонах з грузилами 85-90 грам; середні - для грузів 110-120 грам; і важкі - до 140 грам, що позначається на дистанціях закидування.

Маркер оснащується безінерційною катушкою з великою вмістимістю жилки, заповненою плетеним шнуром, за виключенням останніх 10-15 метрів монофільної жилки (шок-лідер). Чому шпуля катушки зоповнена саме шнуром? На відміну від монофільної жилки, плетений шнур не розтягується - і тому краще передає вібрації, що створюються грузилом при протягуванні його по дні. А оскільки плетений матеріал дуже м'який - при закидуванні може перекрутитися і не дати всплинути поплавку. Ви знайдете цікаву ділянку, а маркерний поплавок не вспливає і не зможете відмітити її, що погодьтесь дратує. Щоб цього не траплялося, використовують шок-лідер із моножилки великого діаметру або готові конусні шок-лідери: жорсткий шок-лідер не захльостується при закидуванні.

Нам знадобляться спеціальні грузила для маркерної оснастки, на тілі яких є крупні шипи, підійде і любе плоске грузило або гріпер, головне, всі вони мають в своїй конструкції вертлюжок.

Маркерні поплавки також бувають різні по формі і водозаміщенню. Самі популярні мають тонку, довгу форму, що нагадує сигару - з яскраво окрашеним верхом, на якому розташовані стабілізатори, що не дозволяють поплавку під час польоту втратити свою траекторію. Ці поплавки добре летять, але за рахунок малого водозаміщення вспливають гірше. Випускаються і короткі товсті поплавки - вони летять не так добре, але маючи велике водозаміщення дуже добре вспливають. Їх використовують в певних ситуаціях.

Зібравши вудилище і катушку в "бойове" положення, пропускаємо вільний кінець нашого шок-лідера в вушко грузила (нагадаю - грузило підбираємо відповідно до тесту вудилища), одягаємо стопорну бусинку (бусинка гумова, використовується в фідерній ловлі для тих же цілей) для захисту вузла на поплавку, і прив'язуємо маркерний поплавок. Ось і всі премудрості, маркер - снасть для дослідження дна зібраний і готовий до роботи. І тут я хочу знову нагадати, що маркер повинен бути таким же органічним як люба інша снасть.

Найбільш проста і зрозуміла процедура вимірювання глибини маркером. Для цього ми посилаємо наш тягарець на максимальну далеку відстань. Чекаємо, коли грузило ляже на дно, і конролюємо по натягуванні жилки, коли маркерний поплавок впреться в вушко грузила. Відпустивши фрикціон, або виключивши бейтранер, починаємо відпускати жилку по міткам на вудочці до тих пір, поки на поверхні не з'явиться наш маркер. Довжина зтравленої жилки (орієнтуємось по мітках і кількості відпусків) - це і є глибина в даному місці водойми. Знову підмотуємо жилку, попередньо включивши бейтранер або затянувши фрикціон, до тих пір поки маркер (маркерний поплавок) не впреться в грузило. Вудочку ставимо горизонтально по напрямку вильоту нашої жилки - кінчик вудилища дивиться в точку закидування, і плавно, не поспішаючи заводимо вудочку в сторону. Відвівши кінчик приблизно на 80-85 градусів, Ви протягнете грузило по дні в Вашому напрямку на 3-3.5 метра. Повторюємо операцію вимірювання глибини. Таким чином можна швидко, а головне точно виміряти глибини на ділянці, що Вам сподобалась. Промірювання глибини з допомогою маркера необхідно проводити в порядку "віяла", з прив'язками по орієнтирах на протилежному березі (якщо існує така можливість). Я при роботі з маркером роблю помітки в зошиті на плані ділянки ловлі зі всіма прив'язками, як по орієнтирах, так і по дистанціях, з донними характеристиками. В результаті, я отримую обширну картину моєї ділянки, (свого роду карту) і після цього вирішую де і на що буду ловити.

Таким чином можна вимірювати глибини на доволі великих відстанях від берега, але нас з Вами цікавить і стан, і структура дна на даній ділянці водойми. Судити про це можна по тому як рухається наш маркерний тягарець по дну. Самий поширений випадок - шар мулу на дні - тут груз в'язне, а те наскільки він в'язне, говорить про товщину цього шару і його консистенцію. При протягуванні маркерного грузила, що зав'язалося в мул, відбувається наступне - спочатку, грузило йде дуже важко і повільно, а потім все легше і швидше, і якщо зробити паузу, то грузило знову зав'язне, і щоб зсунути його з місця, знову потрібно деяке зусилля.

При наявності підводної рослинності маркерне грузило буде рухатися і навіть грунтовно застрявати і зупинятися. При протяжці грузила через водні рослини, навіть чути як під водою рвуться стебла.

На пісчаному дні наше маркерне грузило буде йти легко і рівномірно, кінчик вудилища злегка зігнутий.

На дні покритому гравієм чи колоніями ракушок, наше грузило буде йти легкими ривочками, і кінчик маркерного вудилища злегка тремтіти. Досвідчені карпятники можуть навіть на слух визначити рух грузила через водорості, гравій і ракушки.

Всі рухи грузила контролюються по кінчику вудилища і по тому як воно "віддає" в руку.

Мабуть найважче, але і необхідне - навчитися визначати маркером на просторих замулених ділянках дна пощадки з більш або менш твердим грунтом. Важливо навчитися розпізнавати момент, коли зав'язше в мулі грузило звільняється, і кінчик випрамляється і починає злегка тремтіти. Це признак того, що знайдено дуже перспективне місце. Виміряйте глибину в тому місці, візуально запам'ятайте орієнтири і дальність, після чого зробіть кілька віялоподібних закидувань вліво і вправо для визначення розмірів даної ділянки. Після всіх цих процедур встановіть там маркер - як орієнтир для закидування оснасток і прикормки, і починайте рибалити.

Робота з маркером незважаючи на вдавану простоту, потребує певних навиків і постійних тренувань для їх вдосконалення. А оскільки цей метод дослідження дна доволі шумний, тренуватися краще не під час рибалки, щоб не лякати рибу і не заважати рибалити іншим. Для відточування навиків володіння маркером і "відчуття" дна я б порекомендував вчитися на мілководді, де Ви зможете перевіряти свої відчуття, що передаються Вам грузилом і жилкою.

Ось, в принципі, і всі рекомендації по освоєнні маркера - цього предмету оснащення карп'ятника. Успіхів Вам в тренуваннях, ні хвоста, ні луски!

Олег Крамаренко Газета Рибачок і Ко, №6 (341) 11 лютого 2010р