Ця історія трапилася років 20-ть тому. Я з моїм дуже добрим другом, дуже завзятим рибаком, поїхали на кілька днів на водосховище половити ляща.
Добралися до місця, розбили табір: поставили намет, підготували і підгодували місце ловлі, закінули снасті... Сидимо вечірню зорьку, експериментуємо з наживкою, з підгодівлею, з глибиною - нічого, крім дрібних окунців і плотвичок, яких і коту показувати соромно. Просиділи півночі. Ситуація не змінюється. Всі надії на ранкову зорьку, але і вони не виправдалися. Клювання немає, що б ми не робили.